Персонажі не набувають глибини, діалоги часто виглядають неприродними, а сюжетні повороти — передбачуваними або зовсім неочікуваними через брак логіки. Замість живої, динамічної історії читач отримує «сирий» текст, який ніяк не захоплює і не тримає уваги.
Мова й стиль теж залишають бажати кращого: надто прості формулювання, надмірні описові відступи, що не додають цінності історії, а лише сповільнюють її. Враження таке, ніби книга написана поспіхом або без достатнього контролю над сюжетом і структурою.
В цілому, «Легенди та лате (Limited edition)» залишає відчуття марної трати часу: ідея могла бути цікавою, але реалізація виявилася слабкою, хаотичною і нудною. Читачеві складно втримати увагу, і після завершення книги мало що залишається в пам’яті.
Книга легка та атмосферна. Вона не сповнена карколомними зрадами та пригодами, ні, вона більше про неспішність, зрозумілість та передбачуваність, але це не робить книгу гіршою. Навпаки, ця історія створена для душевного перепочинку та затишного читання.
Вів - орчиця-воїтелька, яка вирішила кардинально змінити своє життя та відкрити кав’ярню, бо літа вже знаєте не ті, щоб різних лиходіїв ганяти, а спина все частіше дає про себе знати. Тому вона оселяється в Тьюні, розпочинає свій бізнес та заводить нових друзів, кожного колоритнішого за іншого: гобліна, сукуба та щуролюда. Така космополітична компанія на перший погляд немає нічого спільного, але разом їм вдається створити щось по-справжньому цінне - міцну дружбу, яка проходить випробування всіма можливими способами.
В історії також знаходиться місце для любовної лінії. Першу частину книги я думала, що її не буде взагалі, і, якщо чесно, без неї історія гірше б не стала. Але тим не менш автор зумів вдало обіграти її та зробити гарним доповненням до основної історії, яке ще глибше розкриває персонажів.
Загалом, книга повністю відповідає своєму жанру - затишному фентезі, та є ідеальним вибором для осіннього читання.
З нетерпінням чекаю нових герої і пригод , в наступній книзі автора )
Раджу обовʼязково всім читати , атмосферно
Оформлення теж чудове – хочеться потримати книжку в руках і одразу розумієш, що тебе чекає під обкладинкою: багато пригод, щось середньовічне, трохи романтичне, трохи гумористичне. І такі очікування справджуються.
Сюжет хоч і затишний, але доволі напружений. Коли вже полюбив героїв, коли вони тобі стали майже як рідні, тоді в них починаються перипетії і негаразди – ох і хвилюєшся за них тоді. Але звісно, як і в казці, автор тішить щасливим кінцем і читач розпливається в позитивних емоціях. Мене історія Вів захопила і я хочу продовження.
На жаль якось я з самого початку була налаштована критично - тому історія мене не захопила. Усе таки орки для мене істоти кровожерливі і жорстокі. А тут орчиця після останньої битви вирішила відійти від своїх захопливих пригод і відкрити кав'ярню з нуля.
Ще й такими рисами була наділена автором - доброта, сором'язливість, відповідальність, чесність, працьовитість, щедрість і т.д. Ну не вірю я що таке буває...Орки для мене антиподи того, кого змалював Тревіс Болдрі.
Ще мінус для мене - ЛГБТ- персонажі... Невже не можна без цього?..
Не зрозуміла навіщо автор після епілогу написав додаткову главу, що було перед тим як Вів (орчиця) відкрила свою кав'ярню - доречніше було б помістити це на початку...
Із плюсів - багато кави і смаколиків (рекомендую читати восени або взимку).
Щось я розкритикувала зовсім цю книгу...
Але впевнена вона багатьом навпаки сподобається. Просто це лише моя скромна рецензія. А читати чи ні - вирішуйте самі.