Відгуки і рецензії читачів
12.07.2026
Містечко Пригорща з тисячолітньою історією, таємними лабіринтами й фортечними мурами, де «бродять»привиди родом з легенд, живе у власному часопросторі за власним ритмом і за власними правилами.
Старовинні будинки з химерними баштами й не менш химерними підвалами, міська ратуша з годинником, що давно спинився, криві вулички й глибокі рови - кожна деталь покликана огорнути читача атмосферою українського Твін Піксу.
Географічно містечко розташоване на Вінничині, хоча повторюваний локатив "десь далеко" говорить про його відрізаність від світу, цілковиту автономність. Ця особливість допомагає поєднати жертву і злочинця, сплести їх долі в один вузол, який нам належить розплутати.
Так, над місцем подій (а це мегаважливо для детективу) автор попрацював майже на відмінно.
Та якщо з місцем подій все зрозуміло, то в часовій площині не все так гладко. В добу смартфонів, Інтернету й люксових автомобілів, вулицями Пригорщі їздить бочка з квасом (не бачила таких вже цілу вічність), десь на лавці спить п'яний сантехнік, а мер загруз у бандитських схемах. Здається, не тільки годинник на ратуші спинився, а й сам час. Бо загальний антураж, так би мовити, навіює картинку десь із 90-хх.
Герої роману доволі фактурні. Але для читача, не знайомого з іншими творами автора (як-от я), образ капітана поліції Івана Зуба може здатися дещо приземленим і похмурим, хоч у книзі є крос-референси на "Жереб", де він раніше з'являвся.
Убивство дочки мера - це його перша справа після поранення й реабілітації, тому він, здається, трохи не у формі.
Паралельно з професіоналами, до справи береться нахабний журналіст Володимир Нечай. Він, на відміну від Зуба, видається зарозумілим і самовпевненим.
Але, саме Нечай, чомусь, визначає курс розслідування й ніби примушує слідчих робити їх роботу ("Перевірте те", "З'ясуйте се" і т.п.). Крім усього, він ще й устигає зустріти в Пригорщі справжнє кохання й закрутити роман (цілком зайва, як на мене лінія).
Жертвами вбивств у містечку стали люди, що мають очевидну спільну рису. Це наштовхує на думку про серійного вбивцю, тим паче, що на двох із трьох місць злочину були знайдені химерні послання.
Проте ефект головоломки, очевидно, не спрацював - замість підвести читача до розгадки послань, автор просто видав відповідь і тим самим звузив коло підозрюваних до мінімуму.
Деякі події відверто нелогічні. Наприклад, після другого вбивства, Нечай потрапляє до списку підозрюваних (бо саме він знайшов жертву), йому вручають підписку про невиїзд і розпорядження повертатися в будинок потерпілої, де він тимчасово спинився по приїзду в місто. Тобто підозрюваного у вбивстві відправили назад на місце злочину, коли ще не закінчилися слідчі дії.
Розвʼязка не надала сюжету якоїсь цілісності - події в будинку мера та справа поетеси Лілії Панаровської (й третьої жертви) сприймаються як зовсім окремі історії, лиш побіжно дотичні між собою.
Чому почерк першого вбивства абсолютно відрізняється від двох наступних?
І чому отруєно було саме три цукерки, адже профілю жертви в домі мера відповідала лиш одна особа?
Можливо, я не надто уважний читач, але пазл в моїй голові так і не склався
Старовинні будинки з химерними баштами й не менш химерними підвалами, міська ратуша з годинником, що давно спинився, криві вулички й глибокі рови - кожна деталь покликана огорнути читача атмосферою українського Твін Піксу.
Географічно містечко розташоване на Вінничині, хоча повторюваний локатив "десь далеко" говорить про його відрізаність від світу, цілковиту автономність. Ця особливість допомагає поєднати жертву і злочинця, сплести їх долі в один вузол, який нам належить розплутати.
Так, над місцем подій (а це мегаважливо для детективу) автор попрацював майже на відмінно.
Та якщо з місцем подій все зрозуміло, то в часовій площині не все так гладко. В добу смартфонів, Інтернету й люксових автомобілів, вулицями Пригорщі їздить бочка з квасом (не бачила таких вже цілу вічність), десь на лавці спить п'яний сантехнік, а мер загруз у бандитських схемах. Здається, не тільки годинник на ратуші спинився, а й сам час. Бо загальний антураж, так би мовити, навіює картинку десь із 90-хх.
Герої роману доволі фактурні. Але для читача, не знайомого з іншими творами автора (як-от я), образ капітана поліції Івана Зуба може здатися дещо приземленим і похмурим, хоч у книзі є крос-референси на "Жереб", де він раніше з'являвся.
Убивство дочки мера - це його перша справа після поранення й реабілітації, тому він, здається, трохи не у формі.
Паралельно з професіоналами, до справи береться нахабний журналіст Володимир Нечай. Він, на відміну від Зуба, видається зарозумілим і самовпевненим.
Але, саме Нечай, чомусь, визначає курс розслідування й ніби примушує слідчих робити їх роботу ("Перевірте те", "З'ясуйте се" і т.п.). Крім усього, він ще й устигає зустріти в Пригорщі справжнє кохання й закрутити роман (цілком зайва, як на мене лінія).
Жертвами вбивств у містечку стали люди, що мають очевидну спільну рису. Це наштовхує на думку про серійного вбивцю, тим паче, що на двох із трьох місць злочину були знайдені химерні послання.
Проте ефект головоломки, очевидно, не спрацював - замість підвести читача до розгадки послань, автор просто видав відповідь і тим самим звузив коло підозрюваних до мінімуму.
Деякі події відверто нелогічні. Наприклад, після другого вбивства, Нечай потрапляє до списку підозрюваних (бо саме він знайшов жертву), йому вручають підписку про невиїзд і розпорядження повертатися в будинок потерпілої, де він тимчасово спинився по приїзду в місто. Тобто підозрюваного у вбивстві відправили назад на місце злочину, коли ще не закінчилися слідчі дії.
Розвʼязка не надала сюжету якоїсь цілісності - події в будинку мера та справа поетеси Лілії Панаровської (й третьої жертви) сприймаються як зовсім окремі історії, лиш побіжно дотичні між собою.
Чому почерк першого вбивства абсолютно відрізняється від двох наступних?
І чому отруєно було саме три цукерки, адже профілю жертви в домі мера відповідала лиш одна особа?
Можливо, я не надто уважний читач, але пазл в моїй голові так і не склався
06.01.2025
Василь Добрянський «Лілі»
Психологічний трилер (2024)
«Лілі була тут. Лілі вже нема. І ніколи не буде. Залишається тільки шкодувати за тим, що не відбулось. Або відбулось, але не так»
Атмосферно, драматично та достобіса заплутано…
Пригорща — це невеличке, сонне містечко на Поділлі, де відбуваються дивні події. Невідомий отруює дочку та дружину мера з не дуже хорошою репутацією. Однак, жінка потрапляє у лікарню, а от дівчинка-інвалід помирає. Але хто б наважився на таке дивне вбивство? Адже трьома отруйними цукерками міг поласувати хто завгодно.
А ще у Пригорщу приїхав молодий журналіст Володимир Нечай із завданням: взяти інтерв’ю в місцевої легенди – поетеси Лілії Понаровської. Проте у містечку її прозивають лишень «Вовчихою», а сама вона, як чверть століття прикута до інвалідного візка. І після короткої розмови через декілька годин Нечай знаходить її теж мертовою.
Історія створена Василем Добрянським – це чудовий зразок інтриги та сюжетних хитросплетінь, з темною атмосферою загадки, приправлений місцевими легендами та дрібкою трагедії. Читач разом з журналістом Володимиром Нечаєм поволі розплутує драматичну історію Лілі. Читач поряд з капітаном Іваном Зубом намагатиметься покарати винних. Хоча для когось трагічні події минулого – це найбільше покарання.
Протягом всієї автор вдало залишає зачіпки, щоб вдумливий читач зміг розплутати історію разом з героями роману. Легенда про ката Казю Пуделка, годинник, який показує «різний час» (для місцевих та туристів), будинок Лілі з мінаретом та навіть генделик «Пиво Кубійовича» надає історії відчуття об’ємності та містичного забарвлення.
А драматичний фінал, «скидання масок», розв’язка історії із відповідями на всі запитання, ставлять роман Василя Добрянського на полицю з чудовими зразками світових психологічних трилерів.
Психологічний трилер (2024)
«Лілі була тут. Лілі вже нема. І ніколи не буде. Залишається тільки шкодувати за тим, що не відбулось. Або відбулось, але не так»
Атмосферно, драматично та достобіса заплутано…
Пригорща — це невеличке, сонне містечко на Поділлі, де відбуваються дивні події. Невідомий отруює дочку та дружину мера з не дуже хорошою репутацією. Однак, жінка потрапляє у лікарню, а от дівчинка-інвалід помирає. Але хто б наважився на таке дивне вбивство? Адже трьома отруйними цукерками міг поласувати хто завгодно.
А ще у Пригорщу приїхав молодий журналіст Володимир Нечай із завданням: взяти інтерв’ю в місцевої легенди – поетеси Лілії Понаровської. Проте у містечку її прозивають лишень «Вовчихою», а сама вона, як чверть століття прикута до інвалідного візка. І після короткої розмови через декілька годин Нечай знаходить її теж мертовою.
Історія створена Василем Добрянським – це чудовий зразок інтриги та сюжетних хитросплетінь, з темною атмосферою загадки, приправлений місцевими легендами та дрібкою трагедії. Читач разом з журналістом Володимиром Нечаєм поволі розплутує драматичну історію Лілі. Читач поряд з капітаном Іваном Зубом намагатиметься покарати винних. Хоча для когось трагічні події минулого – це найбільше покарання.
Протягом всієї автор вдало залишає зачіпки, щоб вдумливий читач зміг розплутати історію разом з героями роману. Легенда про ката Казю Пуделка, годинник, який показує «різний час» (для місцевих та туристів), будинок Лілі з мінаретом та навіть генделик «Пиво Кубійовича» надає історії відчуття об’ємності та містичного забарвлення.
А драматичний фінал, «скидання масок», розв’язка історії із відповідями на всі запитання, ставлять роман Василя Добрянського на полицю з чудовими зразками світових психологічних трилерів.
09.12.2024
Василь Добрянський
«Лілі»
Не встигаю за паном Василем, тільки-но закінчила нещодавно його «Жереб» читати, а у нього вже нова детективна історія видана. І все, як я люблю: маленьке подільське містечко з його таємницями, історіями, людьми та кримінальними злочинами.
У Пригорщі отруюють шоколадними цукерками дружину та дочку-інваліда мера міста, причому дівчина помирає. Як тільки розпочинається розслідування, запускається ланцюг не менш дивний подій, що призведе ще не до однієї смерті. І не так то і просто вирахувати хто ж чинить зло. Але капітан Іван Зуб – професіонал своєї справи.
В цей же час приїздить у містечко журналіст Володимир Нечай, щоб спочатку взяти інтерв’ю у колись відомої поетеси Лілії Понаровської, а потім дізнатися, хто ж отруїв рідних мера. Крок за кроком він наближається до розгадки таємниць жителів містечка, а їх у них дуже багато, як і легенд та різних містифікацій: годинник, який показує різний час для місцевих та туристів, кат Казя Пуделка, що бродить містом, будинок-мінарет поетеси, генделик з цікавою назвою «Пиво Кубійовича», трагічні події життя в минулому героїв історії.
Пан Василь уміє майстерно закрутити інтригу і не менш майстерно розкласти всі крапки над «І», коли ми нарешті дочитаємо до драматичного фіналу.
Книжку раджу. Атмосферний детектив для відпочинку зимового вечора.
«Лілі»
Не встигаю за паном Василем, тільки-но закінчила нещодавно його «Жереб» читати, а у нього вже нова детективна історія видана. І все, як я люблю: маленьке подільське містечко з його таємницями, історіями, людьми та кримінальними злочинами.
У Пригорщі отруюють шоколадними цукерками дружину та дочку-інваліда мера міста, причому дівчина помирає. Як тільки розпочинається розслідування, запускається ланцюг не менш дивний подій, що призведе ще не до однієї смерті. І не так то і просто вирахувати хто ж чинить зло. Але капітан Іван Зуб – професіонал своєї справи.
В цей же час приїздить у містечко журналіст Володимир Нечай, щоб спочатку взяти інтерв’ю у колись відомої поетеси Лілії Понаровської, а потім дізнатися, хто ж отруїв рідних мера. Крок за кроком він наближається до розгадки таємниць жителів містечка, а їх у них дуже багато, як і легенд та різних містифікацій: годинник, який показує різний час для місцевих та туристів, кат Казя Пуделка, що бродить містом, будинок-мінарет поетеси, генделик з цікавою назвою «Пиво Кубійовича», трагічні події життя в минулому героїв історії.
Пан Василь уміє майстерно закрутити інтригу і не менш майстерно розкласти всі крапки над «І», коли ми нарешті дочитаємо до драматичного фіналу.
Книжку раджу. Атмосферний детектив для відпочинку зимового вечора.