Видавництво Жорж
Збірка оповідань для шанувальників готичної прози та творчості авторки, що змінила жанр жахів збагативши його глибоким психологізмом та філософськими роздумами. У її книгах часто підіймаються теми ізоляції, жорстокості суспільства та природи самого зла.
«Однойменне оповідання «Лотерея», вперше опубліковане у 1948 році в журналі The New Yorker, визнане класикою американської літератури та горору. Тогочасна публікація викликала шалений скандал і шквал обурених листів від читачів». І по сьогоднішній час ця маленька моторошна історія лякає й визиває сироти. У маленькому містечку щорічно збирається уся громада аби провести лотерею, і ні це не святкова подія, а ритуал для вдалого врожаю, під час якого виграш це смертний вирок, а «переможця» забивають камінням.
До збірки увійшли 25 новел, й далеко не всі можна віднести до жахастиків, та як би там не було усі вони сповнені тривоги та гнітючої атмосфери. У цих історіях письменниця висвітлює питання ксенофобії, самотності, тиску суспільства, заздрості, жорстокості, упередженості, моралі, соціальних норм та цінностей, а також наслідків бездіяльності і людських вчинків.
Це неспішна класична проза, що лякає своєю темрявою але в той же час змушує задуматися над тим, що часто люди та власне суспільство куди страшніші за «чудовиськ».
Рекомендую усім поціновувачам химерної американської літератури ХХ століття.
Доречі якщо бажаєте більше дізнатися про Ширлі Джексон - рекомендую художньо-біографічний фільм «Ширлі» 2020р з Елізабет Мосс у головній ролі яка неймовірно зіграла письменницю.
Моя оцінка 8/10
Чомусь вона позиціонується, як класика горору ХХ століття, але погодитися з цим доволі складно. У книзі зібрано 25 оповідань і справді моторошних серед них від сили 3-5. І це якщо ви доволі лякливі й не дуже знайомі із цим жанром.
Точно можу погодитися із тим, що тут авторка показує нам багато негативних рис, які притаманні людям, як от заздрість, жорстокість, злість, аморальність, презирство, цинізм та егоїм. Також простежується тема расизму. Через свої оповідання Ширлі Джексон ніби натякає, що найбільше зло не обов’язково має бути чимось потойбічним – це може бути наш з вами сусід, або й близька людина.
Якщо підсумувати мої враження:
– шукаєте моторошну книгу на вечір – краще візьміть «Привиди Дому на пагорбі» чи «Ми завжди жили в замку».
– хочете більше познайомитися з творчістю авторки – тоді ці оповідання вам підійдуть.
• – На мою думку, з квітами кімната набагато привітніша.
• Проїжджаючи край міста, вона подумала: все так швидко рухається, речі ніби не витримують і розсипаються від напруги, цей рух скидає карнизи, виносить вікна. Сказати це вголос їй не вистачило б сміливості, було сташно постати перед фактом, що ця швидкість спеціально настільки карколомна, що рух несе всіх, дедалі прискорюючись, до руйнівного кінця.
Mr. Lonely – Bobby Vinton