Неочікувано, але вона буквально втягнула мене у свої тенета цікавості.
Читала я її довго, але не тому, що вона нудна - просто банально не вистачало часу. Коли ж таки дочитала, зрозуміла: книга справді мені дуже сподобалась.
На мою думку, сюжет тут цікавий і абсолютно непередбачуваний.
Я до останнього не могла нічого вгадати наперед. Інтрига тримається до самого фіналу - і поки не дочитаєш, книга просто не відпускає.
Це саме той випадок, коли читаєш і думаєш: «нічого не зрозуміло», але кидати не хочеться, бо неймовірно цікаво, що ж буде далі.
Оповідь ведеться від кількох дійових осіб, а точніше, від трьох головних героїв. Тринадцять років тому зникла 23-річна студентка. Поліція Мюнхена вела розслідування, але справа зайшла в глухий кут, і дівчину вважали безвісти зниклою.
І ось через 4825 днів справа зрушує з місця: знаходять жінку, яку збила машина. Її доправляють до лікарні, а поруч із нею - донька Анна, яка називає ім’я матері. І виявляється, що це Лена Бек – та сама дівчина, яка зникла багато років тому.
Саме з цього моменту все і починається. Поліція береться за справу знову, починають копати глибше. Ми читаємо не лише про події, а й про думки героїв – а вони, чесно, місцями дуже заплутані, але від того ще цікавіші.
І найголовніше – правду тут знайти непросто. Вона відкриється лише на останніх сторінках.
Книга, яка тримає в напрузі до самого кінця.
Тож раджу цю книгу читачам які люблять трилери.
Я думаю ви не прогадаєте)