Оповідь у книзі ведеться досить цікаво, бо тут ідуть дві часові лінії- теперішнє і минуле, які поступово переплітаються в одне ціле.
Але… окрім цих двох, з’являється ще й третя, яка бентежила мене протягом усієї книги.
Маємо трьох сестер. Трьох дівчат, які не були рідними по крові, але стали сестрами завдяки названій матері, яка взяла їх під опіку.
Через багато років дівчата виросли й переїхали з тих місць. І одного дня вони отримують дзвінок із поліції: у будинку, де вони колись виховувалися, знайшли поховання дитини. Їх просять приїхати, щоб допомогти розібратися, що це за дитина і як вона там опинилася.
І ось, поміж цим розслідуванням, ми паралельно переносимося в минуле та дізнаємося, як дівчата потрапили до цього будинку і як їм там жилося.
Книга досить цікава, мені сподобалася. Авторка дуже добре розкриває характери сестер, і поступово ти починаєш їм співпереживати.
А кінець взагалі такий… Автор мене просто добив!
Десь із середини книги я вже трохи почала здогадуватися, що може стояти за тією третьою лінією. Але щоб авторка так закрутила кінцівку, до такого я точно не додумалася.
А може, й не хотіла думати та просто пустила все на самоплив.