Любий друг (Золота полиця)

Нещодавно обрали цю книгу для спільних читань із подругою. Я вже до цього її читала, тому це вже був перечит у прекрасному оформленні та гарному перекладі. Маю сказати, що ця книга просто створена для спільного обговорення!
По-перше, якою прекрасною мовою написаний роман. І наче і класика, і наче багато роздумів, але текст читається дуже легко. Події в романі відбуваються дуже стрімко, сюжет не провисає.
По-друге, мене підкорили жіночі персонажі. Всі різні, з різними долями та різними характерами. Комусь із них співчуваєш, а поведінкою та діями інших обурюєшся. Нагадаю, твір написаний у 19 столітті, тоді роль та відношення до жінок була зовсім іншими, але як майстерно автор змалював кожен жіночий образ, так, що можна легко перенести ці характери і на сучасних людей. Мій улюблений персонаж – Мадлена Форестьє. Якби вона жила у сучасному світі, вона б досягла висот. Вродлива, розумна, кмітлива, йде до своєї мети. Її зупиняли лише правила та закони того часу, що не давали жінкам працювати та розвиватись окремо від чоловіків.
По-третє, не дивлячись на те, що роман змальовує життя Франції 19 століття, як же відчувається, що з того часу люди не змінилися. Ті самі інтриги, ті самі махінації, ті самі зради. І це пригнічує, людська натура наче не розвивається зовсім.
По-четверте, головний чоловічий персонаж. Скільки разів за весь роман я хотіла взяти його за ті вуса та тягати по вулиці) Ми бачимо, як молодий сором'язливий юнак стає безпринципним чоловіком, що ладен на все, аби тільки досягти своєї мети. І це прямо дуже майстерно змальовано. Його роздуми, плани та дії. Це прямо як-то кажуть "ред флег") Останні сторінки я тільки і думала про те, чи буде він покараний за все, що зробив. Роман викликав стільки емоцій і роздумів. Я однозначно його рекомендую усім. Але, знову ж таки, коли читаєш класику, треба усвідомлювати, коли вона була написана і про які часи. Тому, все, що стосується ролі жінки в суспільстві буде тригером для багатьох.

Під час прочитання цієї книги мене увесь час дуже дратував головний герой. Жорж Дюруа — такий собі письменник-початківець, який, користуючись нескінченною жіночою увагою, починає пробиватися у вищий світ. Але водночас Дюруа — безпринципний, самозакоханий чоловік, спостерігати за походеньками якого огидно та неприємно.

Перша «серйозна» жінка у житті нашого героя — це Клотильда де Марель. Вона настільки зачарована злиденним Жоржем, що навіть знімає та оплачує квартиру для їхніх таємних любощів. Але навіть цього для Жоржа мало: він обурюється від такого становища і постійно зраджує свою багату коханку з рандомними дівчатами (зокрема, повією).

Інша важлива жінка для сюжету — пані Форестьє. Сама вона надиктувала для Жоржа статтю, яка стала початком його кар’єри письменника. Спершу пані Форестьє пропонує головному герою тільки дружбу, але, звісно, згодом вона не встояла і теж упала в його обійми.

На якомусь моменті я не змогла продовжувати читання, тому вирішила кинути це діло й ознайомилася з коротким змістом твору в інету. Звісно, наприкінці роману Жорж досягає усього, чого хотів, одружується з наївним дівчатком Сюзанною Вальтер (до того він мав інтимні стосунки з її матір’ю) і живе собі щасливо, пожинаючи багатство і не стримуючи своїх сексуальних бажань.

Коротше, не знаю, як оцінити цей твір. Те, що він «демонструє зріз суспільства», можливо, і частково правда, але читати це від того не легше.