Алекс хороший та добрий чоловік, але дуже замкнутий та тихий, зовсім не такого героя хочеться бачити в книзі. А от Поппі дійсно весела та цікава особистість. А її робота, що повʼязана з подорожами, виглядала мрією.
Чому наші травми та страх руйнують сьогодення? Страх розповісти правду про свої почуття і ховати їх. Можливо для когось це нормально, мені цього ніколи не зрозуміти. Тому хоч герої мені в сподобались, але їхньої думки я не підтримувала.
Загалом книги автора цікава, але чомусь дуже дуже багато непотрібних подробиць із-за яких трохи псується враження, якби їх скоротити, читати було б легше. І мені не дуже сподобався головний герой. Хороший фінал, але книга не викликала якихось почуттів, я наче прочитала її але не до кінця повірила у героїв та їх відносини.
Зазвичай я люблю спогади в книгах, і думала, що це буде класною родзинкою цієї книги, адже тут постійно чергувались розділи минулого і сьогодення. Але, не сталось так як гадалось. Це було нудно. Діалог і взаємодія між героями - мінімальні. В 90% тексту розповідається про міста в яких вони перебувають, описуються готелі, у яких вони зупиняються, і туристичні памʼятки, які вони відвідують.
Зрештою, маємо двох надзвичайно егоїстичних персонажів, які не можуть, елементарно нормально поговорити один з одним про свої почуття.
Також - абсолютно не логічна назва, адже герої не познайомились під час відпустки, а також, не зустріли нікого іншого у відпустці, хто б змінив їх життя.
В заключення скажу: якщо «ромкоми» ваш улюблений жанр - можливо вам варто це прочитати. Якщо ж ви прихильних детективів/фентезі, і лише час від часу читаєте ромкоми для відпочинку - краще зупиніть свій вибір на іншій книзі.
Кожного року вона проводить відпустку разом із своїм другом Алексом.
Але якось дещо трапляється з ними і вони починають віддалятися один від одного…
Крайня спільна відпустка до Палм-Спринґзу повинна розставити усе по своїм місцям.
Чудова книга! Вона трапилася мені якраз в правильний час!
Хоча чесно кажучи «Пляжне чтиво» в Емілі Генрі мені не дуже сподобалася… Але «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці» набагато цікавіша і ближча мені по сюжету.
Виявляється я люблю троп у ромкомах «від друзів до коханців». Мабуть для мене до сих питання відкрите: «Чи може бути дружба між чоловіком і жінкою?» Тому і цікаво читати про це…
Книга містить багато гумору. Хто хоче відпочити з легкою історією - дуже рекомендую.
Із нетерпінням чекаю на екранізацію.
Поппі і Алекс дружать ще з часів коледжу, але нині їхні стосунки охололи.
Стільки років вони були нерозлучні, незнайомі люди навіть вважали їх парою. Але Поппі уже і не пам‘ятає, коли останній раз розмовляла з Алексом.
Поппі успішний тревел-блогер, яка обожнює подорожувати та висвітлювати свої пригоди в своєму блозі. Вона не уявляє як це жити в одному місці, ходити на звичайну роботу та займатися сірими, буденними справами.
Для неї життя - це феєрверк, нові міста, країни, зустрічі з новими людьми.
І от на неї знову чекає незабутня відпустка, але дівчину непокоїть одне - вона не зможе її розділити з єдиною людиною, яка їй так необхідна.
Тому Поппі вирішує зробити перший крок до примирення та пропонує ще одну спільну відпустку.
Так читач разом з головними героями вирушає в подорож, де стосунки між Поппі та Алекс досить прохолодні, але незрозуміло чому.
І поступово читачу розповідаються про минулі їхні пригоди, наповнені сміхом, теплом та щирими розмовами. Доки не стається переломний момент, який змінює все.
Книга отримала нагороду
Best Romance Goodreads Choice Awards 2021.
Але на мій особистий смак книга досить нудна. Зрозуміло до чого все йде, тому наповнення книги має бути чимось особливим.
Для мене цього не було.
Шкода.
Але на цю подорож у Поппі особливі ставки: це її останній шанс полагодити стосунки із Алексом.
Він – її давній друг із коледжу, майже абсолютна протилежність її запальному характеру. Він звик усе контролювати, зважувати і планувати. Алекс вивчав літературу і його робота шкільним вчителем – один із пунктів того розміреного сімейного життя, якого він завжди прагнув.
А Поппі живе жагою спонтанних пригод, вона подорожує, відкриває нові місця, знайомиться з людьми без жодної перспективи десь колись осісти.
Але щорічні відпустки удвох завжди були особливими. Де б вони не були, з ким би не будували стосунки в цей час, але ці кілька днів вони присвячували одне одному.
Не важко здогадатись, що за дружбою ховаються значно сильніші почуття і в їхніх стосунках завжди присутнє дражливе «якби». Якби вона зараз його поцілувала. Якби він їй сказав, що почуває насправді.
Але вони обирають платонічні почуття, щоб зберегти ті крихкі відносини, що мають.
«Краще мати крихітну часточку Алекса назавжди, ніж мати його всього лише на мить, знаючи, що потім доведеться від нього відмовитись»
Власне, так і проходить більше половина книги. Історія розгортається неймовірно повільно, у двох часових проміжках: нинішня і минулі подорожі, що поступово підводять до відправної точки, коли головні герої намагаються відновити традицію після сварки в останній подорожі.
До кінцевих сторінок я вже так зжилась з героями, що навіть пустила сльозу.
Історія однозначно легка і делікатна, вона чудово пасуватиме до відпустки чи романтичного весняного настрою.