Ця книга про море, молодість, спраглість до життя, дружбу, любовний чотирикутник, кіно, і надію.
Надзвичайно цікаві персонажі, я в захваті від їхньої дружби, і від Тайах (вона ж «рижа видра» і «авантурниця з ніг до голови»), легка, сильна, феміністична героїня – одна з улюблених в українській літературі.
У тексті багато яскравих моментів, які особливо запам'ятовуються, наприклад, лист Тайах до ТоМаКі чи дуже хороший опис Богдана і Тайах сином редактора. Також відкритим залишається питання, хто ж мама синів редактора.
Ось кілька цитат:
«Треба засвоїти раз назавжди, що, стоячи на місці, людина рухається назад»
«Дві людських руки вкупі — це кільце, за яке ухопившися, можна зрушити землю»
«Я не знаю, що буде потім, я боюся й жахаюся цього. Та воно однаково мусить прийти, я горітиму рівним, високим і ясним полумінем»
«Я п’ю за дощ — липкий і краплистий, який збуджує в мені відчування фарб і запахів. Я п’ю за життя.»
Автор вилітає у твір свою історію роботи на Одеській кіностудії. Ми, читачі, стаємо свідками творення багатогранного мистецтва. Роман схожий на кінострічку завдяки епізодичності та мемуарам.
Розповідь ведеться від імені 70-річного сценариста і час від часу з'являються розповіді від його дорослих синів - пілота та письменника. Сини мають різний темперамент, але однаково горять справою життя.
Любов до моря чітко прослідковується. Ця стихія дає роботу і їжу, але може жорстоко покарати. Оповідь Богдана яскраво це підкреслює. Він неодноразово тонув, але ніколи не втрачав жагу до пригод. Його бажання справедливості грало з ним поганий жарт.
Автор приділяє багато уваги процесу будівництва корабля. Сам Майстер корабля - фігура, яка кріпиться на носі і асоціюється з духом корабля.
Тайях - жінка, яка постає в центрі любовного трикутника. Вона зводить з розуму двох приятелів. Вона нагадує пташку, яку хочуть закрити у клітку, але вище всього вона цінує свою свободу.
Тогочасне ставлення до жінок ріже очі, сцена у барі, де моряк ображає жінку викликає внутрішній супротив. Але справа закінчується тим, що у кривдника вимагають вибачитись.
Кожен читач знайде в романі щось своє. Це історія, яка живить розум і фантазію, адже оповідач не говорить найцікавішого - хто ж та загадкова мати Майкла та Генрі?