Відгуки і рецензії читачів
17.02.2025
Під час першого знайомства з "Майстром корабля" я не зрозуміла приблизно нічого і не змогла належно оцінити цей твір. Але друге прочитання принесло справжнє задоволення. Накопичені знання про епоху та її авторів, зокрема про самого Юрія Яновського, стали ключем до розуміння цих текстів. Особливо допомогла вступна стаття Віри Агеєвої, яка задала правильний напрям для сприйняття.
Трошки збентежило сусідство "Майстра корабля" із "Байгородом" у межах одного видання. Вони дуже різні за атмосферою: перший – легкий, грайливий, закоханий у море та кінематограф, а другий – темний, жорсткий, сповнений революційного хаосу. Здавалося б, "Байгород" краще пасував би до "Чотирьох шабель", але хто я така, щоб сперечатись із поважною літературознавицею Вірою Агеєвою? І я її дуже люблю саме за глибокі коментарі, що відкривають очі на деталі та спонукають до власних роздумів та пошуків. Також ціную лаконічне оформлення: "Віхола" створює справді естетичну колекцію класики.
Читаючи "Майстра корабля", я ловила себе на думці, що відчуваю стиль Гемінґвея: чоловіча дружба, сини, пілот, кораблі, особлива жінка, палке кохання, терпке вино... але все це відбувається не на островах в океані на іншому боці планети, а тут, в Одесі! Відчуття сонця, легкості, мистецької пристрасті. Тепер, знаючи більше, я побачила камео Семенка, впізнала у режисерові Довженка і по-справжньому насолодилася грою тексту. "Майстер корабля" – це гімн молодості, творчості, авантюрі, написаний так жваво й невимушено, що часом важко повірити, що перед тобою книга 1928 року.
"Байгород" – зовсім інший. Від легкості й пустотливості Одеси не лишилося й сліду. Події відбуваються у Байгороді (нині – Кропивницький), захопленому анархістами. Тривожна, хаотична атмосфера, боротьба за владу, втома і відчай. Тут немає романтики, немає місця для гри – лише жорстка реальність громадянської війни. "Байгород" – це не лише літературний експеримент, а й рефлексія над часом та подіями, учасником яких був сам Яновський.
Підсумовуючи, я рада, що повернулася до Яновського вдруге. "Майстер корабля" та "Байгород" демонструють два абсолютно різні обличчя автора, що лише підтверджує його талант і майстерність. Це читання, що вимагає підготовки, але винагороджує сповна.
Трошки збентежило сусідство "Майстра корабля" із "Байгородом" у межах одного видання. Вони дуже різні за атмосферою: перший – легкий, грайливий, закоханий у море та кінематограф, а другий – темний, жорсткий, сповнений революційного хаосу. Здавалося б, "Байгород" краще пасував би до "Чотирьох шабель", але хто я така, щоб сперечатись із поважною літературознавицею Вірою Агеєвою? І я її дуже люблю саме за глибокі коментарі, що відкривають очі на деталі та спонукають до власних роздумів та пошуків. Також ціную лаконічне оформлення: "Віхола" створює справді естетичну колекцію класики.
Читаючи "Майстра корабля", я ловила себе на думці, що відчуваю стиль Гемінґвея: чоловіча дружба, сини, пілот, кораблі, особлива жінка, палке кохання, терпке вино... але все це відбувається не на островах в океані на іншому боці планети, а тут, в Одесі! Відчуття сонця, легкості, мистецької пристрасті. Тепер, знаючи більше, я побачила камео Семенка, впізнала у режисерові Довженка і по-справжньому насолодилася грою тексту. "Майстер корабля" – це гімн молодості, творчості, авантюрі, написаний так жваво й невимушено, що часом важко повірити, що перед тобою книга 1928 року.
"Байгород" – зовсім інший. Від легкості й пустотливості Одеси не лишилося й сліду. Події відбуваються у Байгороді (нині – Кропивницький), захопленому анархістами. Тривожна, хаотична атмосфера, боротьба за владу, втома і відчай. Тут немає романтики, немає місця для гри – лише жорстка реальність громадянської війни. "Байгород" – це не лише літературний експеримент, а й рефлексія над часом та подіями, учасником яких був сам Яновський.
Підсумовуючи, я рада, що повернулася до Яновського вдруге. "Майстер корабля" та "Байгород" демонструють два абсолютно різні обличчя автора, що лише підтверджує його талант і майстерність. Це читання, що вимагає підготовки, але винагороджує сповна.
28.10.2024
Після прочитання книги «Слово про будинок Слово» мені захотілось прочитати книгу хоча б одного автора, котрий був тут представлений. І через певні упередження зі шкільних часів, я маю не так багато книг українських класиків у себе в бібліотеці, але «Майстер корабля» таки був.
Можливо, через завищені очікування, можливо, через свій гонор (я частіше обираю саме зарубіжну літературу), читати було важкувато. Безумно, мова написання неймовірна: описи Одеси, моря, людей, захованості… Але я не прониклась.
Автор веде ніби мемуарну розповідь про себе 70-річного, хоч на момент написання йому було 25. Цікаво, модерно.
Дуже сподобалось, як пар Юрій описував свою любов до моря, воно дійсно виступає на сторінках книги окремим персонажем.
«Байгород» наступний на черзі, хочеться, аби книга не розчарувала, тому в цьому випадку я не будую ніяких очікувань.
Можливо, через завищені очікування, можливо, через свій гонор (я частіше обираю саме зарубіжну літературу), читати було важкувато. Безумно, мова написання неймовірна: описи Одеси, моря, людей, захованості… Але я не прониклась.
Автор веде ніби мемуарну розповідь про себе 70-річного, хоч на момент написання йому було 25. Цікаво, модерно.
Дуже сподобалось, як пар Юрій описував свою любов до моря, воно дійсно виступає на сторінках книги окремим персонажем.
«Байгород» наступний на черзі, хочеться, аби книга не розчарувала, тому в цьому випадку я не будую ніяких очікувань.