Автор вилітає у твір свою історію роботи на Одеській кіностудії. Ми, читачі, стаємо свідками творення багатогранного мистецтва. Роман схожий на кінострічку завдяки епізодичності та мемуарам.
Розповідь ведеться від імені 70-річного сценариста і час від часу з'являються розповіді від його дорослих синів - пілота та письменника. Сини мають різний темперамент, але однаково горять справою життя.
Любов до моря чітко прослідковується. Ця стихія дає роботу і їжу, але може жорстоко покарати. Оповідь Богдана яскраво це підкреслює. Він неодноразово тонув, але ніколи не втрачав жагу до пригод. Його бажання справедливості грало з ним поганий жарт.
Автор приділяє багато уваги процесу будівництва корабля. Сам Майстер корабля - фігура, яка кріпиться на носі і асоціюється з духом корабля.
Тайях - жінка, яка постає в центрі любовного трикутника. Вона зводить з розуму двох приятелів. Вона нагадує пташку, яку хочуть закрити у клітку, але вище всього вона цінує свою свободу.
Тогочасне ставлення до жінок ріже очі, сцена у барі, де моряк ображає жінку викликає внутрішній супротив. Але справа закінчується тим, що у кривдника вимагають вибачитись.
Кожен читач знайде в романі щось своє. Це історія, яка живить розум і фантазію, адже оповідач не говорить найцікавішого - хто ж та загадкова мати Майкла та Генрі?