Відгуки і рецензії читачів
30.03.2024
Цю книгу мені порадила почитати подруга, мовляв, навіть у складні часи вона точно покращить тобі настрій! До цього у Андрія Любки я не читала книг і у мене не було певних очікувань, хоча смаку подруги я довіряла. І ось, та-дам! Скажу чесно, це просто найреготливіший український роман що я читала, і що взагалі може бути! Починала читати цю історію у потязі дорогою додому, і просто не могла стримувати сміху! Браво автору! Тут вам не тільки класна іронія та трішечки насмішки над «іменитими авторами», гротеск та перебільшення, тут вам історія середньостатистичного українця (правда, письменника), який дуже вже любив жінок, полюбляв пропустити скляночку і все мріяв написати щось геніальне, але руки все ніяк не доходили. Ось про любовні походеньки поета, його пригоди на шляху до пошуку справжнього кохання та процес написання Великого Українського Роману, такого, щоб на століття, щоб увіковічнити своє ім'я, залишитися у історії та при цьому не змінювати свого способу життя ви й прочитаєте! Класно, дуже-дуже смішно, і трошки божевільно! Зазначу, що книгу треба читати обережно, адже присутня ненормативна лексика і описи сексуального характеру. Але, трембіта, переслідування, ух, чого тільки у цій книзі немає! Вам сподобається! Я у цьому упевнена!
10.01.2024
«У книгарні приходять дівчата розумні, а саме розум, - найсексуальніша частина жінки. Бо розум розвиває уяву, а уява дає свободу.»
Колись у мене була стандартна упереджена пересторога до сучасної української літератури. Мовляв, у книжках надто багато відвертих сцен і розмов на цю тему. Чи нема більше про що писати? Та ні ж бо, є. Просто інколи саме так писати весело. І, власне, до місця.
Повертаючись до «Муру». Молодий 28-мирічний письменник Роман твердо вирішив написати ВУР - великий український роман. Це було обґрунтоване рішення, адже він вже достатньо відомий, бувалий, користується популярністю серед читачів, а особливо серед жінок. Він продумав усе до дрібниць - умови, в яких писатиме, час, який буде виділяти для цього.
Сюжету, звісно, ще немає, але все буде. Залишається лише обрати вірну партнерку, адже дружина письменнику неабияк знадобиться. Вона буде першою читати рукописи, допомагати в організації побуту, заспокоювати розбурхану уявою душу. І тіло.
Герой вирішує вибрати з-поміж своїх колишніх пасій ту омріяну супутницю. Це останнє завдання, виконання якого дозволить всістись нарешті за роботу. Власне у розповідях товаришу Паші за чарчиною (чи кількома) Роман розкриває нам світ своїх пригод з «подолання статевого голоду» і не тільки.
У творі стільки іронії, оптимізму і життєрадісності, що жарти героя про жінок не сприймаються як дискримінаційні. Та й взагалі, головного героя ж не вибирають, чи не так?
Цікава, легка книжка, яка змусить посміхнутись. А трембіта на обкладинці намальована не випадково
Колись у мене була стандартна упереджена пересторога до сучасної української літератури. Мовляв, у книжках надто багато відвертих сцен і розмов на цю тему. Чи нема більше про що писати? Та ні ж бо, є. Просто інколи саме так писати весело. І, власне, до місця.
Повертаючись до «Муру». Молодий 28-мирічний письменник Роман твердо вирішив написати ВУР - великий український роман. Це було обґрунтоване рішення, адже він вже достатньо відомий, бувалий, користується популярністю серед читачів, а особливо серед жінок. Він продумав усе до дрібниць - умови, в яких писатиме, час, який буде виділяти для цього.
Сюжету, звісно, ще немає, але все буде. Залишається лише обрати вірну партнерку, адже дружина письменнику неабияк знадобиться. Вона буде першою читати рукописи, допомагати в організації побуту, заспокоювати розбурхану уявою душу. І тіло.
Герой вирішує вибрати з-поміж своїх колишніх пасій ту омріяну супутницю. Це останнє завдання, виконання якого дозволить всістись нарешті за роботу. Власне у розповідях товаришу Паші за чарчиною (чи кількома) Роман розкриває нам світ своїх пригод з «подолання статевого голоду» і не тільки.
У творі стільки іронії, оптимізму і життєрадісності, що жарти героя про жінок не сприймаються як дискримінаційні. Та й взагалі, головного героя ж не вибирають, чи не так?
Цікава, легка книжка, яка змусить посміхнутись. А трембіта на обкладинці намальована не випадково