Відгуки і рецензії читачів
29.09.2025
Це перша книга , яку я прочитала про Голокост, де вцілілі були не в таборах , а їх переховували . Але їх життя було не менш жахливим , сповнене страху і голоду . Я не уявляю як довгий час можна жити в ямі , чотирьом людям , поруч з відром з їх помиями . Це просто якийсь жах , не дивно що це так сильно відобразилось на їх психологічному та фізичному здоровʼї.
Мені дуже сумно , що навіть після закінчення війни , євреї всеодно зазнавали утисків та несправедливого відношення . Все змінювалось довгими роками . Навіть ті самі євреї , але які жили в Ізраїлі і не стали жертвами Голокосту , не розуміли їх . А в деякому сенсі навіть звинувачували , бо ті не боролись . Це так жахливо .
Історія реальна, про реальних людей . Але хочу попередити , що когось може тригернути , бо звичайно тут багато згадок про сусідів з болота . А також дуже багато згадок українців теж не в дуже гарному ключі . Але це історія , як би не було сумно , але українці теж не ідеальні , і теж деякі з них були причетні до цих жахіть . Авторка хоч і жила в дитинстві географічно в Україні ,бо територія то була в Польщі , то в радянському союзі , не відносить себе ні до українців , ні до росіян , ні до поляків . Але її мама знала українську мову , російську , їдиш і тд.
Мені дуже сумно , що навіть після закінчення війни , євреї всеодно зазнавали утисків та несправедливого відношення . Все змінювалось довгими роками . Навіть ті самі євреї , але які жили в Ізраїлі і не стали жертвами Голокосту , не розуміли їх . А в деякому сенсі навіть звинувачували , бо ті не боролись . Це так жахливо .
Історія реальна, про реальних людей . Але хочу попередити , що когось може тригернути , бо звичайно тут багато згадок про сусідів з болота . А також дуже багато згадок українців теж не в дуже гарному ключі . Але це історія , як би не було сумно , але українці теж не ідеальні , і теж деякі з них були причетні до цих жахіть . Авторка хоч і жила в дитинстві географічно в Україні ,бо територія то була в Польщі , то в радянському союзі , не відносить себе ні до українців , ні до росіян , ні до поляків . Але її мама знала українську мову , російську , їдиш і тд.
04.11.2024
Три причини прочитати «Материнстку відвагу» Малки Левін:
1. Реальна історія, мемуари людини, яка пережила Голокост. Родина Малки нараховувала 78 осіб, з яких до кінця Другої світової живими залишилися 4: вона, її мама та два брати. Вона розповідає реальні історії, називає справжні імена людей, які їй допомагали і які бажали їй смерті.
2. Події відбуваються в Україні, а саме у Володимир-Волинському, де народилася авторка, та довколишніх селах. Ця книга, окрім особистої історії Малеи Левін, розповідає й про одні з найтемніших днів в історії українського міста й сіл на Волині.
3. Попри всі жахи, які довелося пережити авторці і її родині, попри жорстокість і ненависть, яку й досі важко усвідомити й пояснити, ця книга все ж залишає після себе відчуття життєствердності. Адже на прикладі своєї мами Малка Левін розповідає, що навіть, коли весь світ проти тебе, а небезпека загрожує буквально звідусіль і кожну хвилину, є люди, які знаходять у собі силу, відвагу, терпіння й мудрість боротися й вижити заради дітей і їхнього майбутнього.
На жаль, деякі навіть найстрашніші речі в історії - циклічні, і події Голокосту зараз нам дуже легко уявити, бо вони нам теж знайомі.
