Чи отримала я задоволення від читання?
Напевно, я отримала психологічну травму.
Це історія про родину, де кожен член сімʼї з головою не дружить.
Владна мати сімейства, яка закрила власну дитину в чотирьох стінах, зробивши з нього соціального інваліда. А по ночам йому гумових ляльок надуває.
Син, який з самого дитинства привчений, що він «особливий», тому і берегів не бачить.
Донька, яка з дитинства хотіла щоб її любили. Тому дозволяє поводитися з собою дуже погано, аби тільки чоловік не пішов.
Чоловік, який вдало цим маніпулює.
Яка не була б трешова книга, але якщо в ній є новорічно-різдвяний епізод, то моє серце відразу тане.
Але і тут авторка вирішила мене добити, влаштувавши на новий рік свінгер паті з епізодом згвалтування.
Книга мені нагадала ось цей момент, коли я приїжджаю до мами, і по телевізору йде стб-шний серіал. Ніхто його не дивиться, але він все одно на фоні йде. Тому краєм ока постійно вихоплюєш якісь сцени.
І завжди думаєш - хтось же це придумав, зняв, змонтував і пустив в ефір. І мені страшно, що ці люди десь ходять серед нас.
І ще дуже великим мінусом є дуже часта згадка русні. Читати це було фізично неприємно.
Я розумію, що книга давня, і на той час це було нормою. Тоді ми цього за собою не помічали.
Але тепер це уже ох як не на часі.
На цій книзі я ставлю крапку у наших відносинах з творчістю авторки.