Відгуки і рецензії читачів
30.10.2024
«Поміж усіх людських упереджень «ефект негативу» - найбільш незгладимий. Це закладено в нашому мозку. Став негатив на перше місце, першочергово думай про погане – так виживали наші предки. І кляті газети на це й розраховують – ось що я хотів сказати».
Особисто мені тяжко зрозуміти проблеми з якими зіштовхуються «селебріті» - дуже різні світи й оточення. Але ця книга таки змінила моє упереджене ставлення до Гаррі. Мені його дійсно шкода, а ще хлопець має стрижень, коли покинув монархію і спробував торувати свій шлях. Що за цим всіх ховається – думаю, ми правду не дізнаємось, але факт є фактом – вийти з під керівництва родини – це кардинальні зміни та неймовірний тиск. Менталітет британців зовсім інший, а монаршої родини – особливо, деякі їхні правила мене вводили в ступор. Їх методи виховання та реагування на кризи – це взагалі якийсь жах, і мені шкода що Гаррі, що Вільяма, які втративши матір, піддались шаленому тиску з боку преси, а допомоги і підтримки від рідних не отримали.
Травмована 12-річна дитина, підліток, що чує купу негативу на кожен свій крок, помилки юності, що набувають масштабу національний катастроф, холодність від рідних, що на все мають одну відповідь «не читай газет», юнак, що не може віднайти себе, має купу комплексів і немає до кого звернутись про допомогу, офіцер – якому його монарший статус заважає нести службу, бути корисним в зоні бойових дій, хлопець, який не може мати нормальні стосунки, бо дівчата не витримують постійне переслідування і цькування журналістів, ну і кожен твій крок регламентовано, всі дії та ініціативи треба погодити, а ще ти «запасний», про що періодично тобі нагадують. А ще постійна заздрість успіху чи славі, боротьба за увагу та любов публіки, підступи з боку родини, плітки та бруд, дорікання та суперництво, спеціальне зштовхування один проти одного «основного» і «запасного», а потім і їх дружин – палац це ще те кодло інтригантів.
Словом, не так і легко бути принцем. Від цієї родини мене в таку спеку пройняло морозом – холодні та завмерлі в часі статуї, без емоцій та співчуття. Страшно так жити. Уявляю, які два різні світи зіштовхнулись – динамічна і відкрита американка Меган і закриті традиціоналісти Віндзори. Симбіозу у них не вийшло.
Особисто мені тяжко зрозуміти проблеми з якими зіштовхуються «селебріті» - дуже різні світи й оточення. Але ця книга таки змінила моє упереджене ставлення до Гаррі. Мені його дійсно шкода, а ще хлопець має стрижень, коли покинув монархію і спробував торувати свій шлях. Що за цим всіх ховається – думаю, ми правду не дізнаємось, але факт є фактом – вийти з під керівництва родини – це кардинальні зміни та неймовірний тиск. Менталітет британців зовсім інший, а монаршої родини – особливо, деякі їхні правила мене вводили в ступор. Їх методи виховання та реагування на кризи – це взагалі якийсь жах, і мені шкода що Гаррі, що Вільяма, які втративши матір, піддались шаленому тиску з боку преси, а допомоги і підтримки від рідних не отримали.
Травмована 12-річна дитина, підліток, що чує купу негативу на кожен свій крок, помилки юності, що набувають масштабу національний катастроф, холодність від рідних, що на все мають одну відповідь «не читай газет», юнак, що не може віднайти себе, має купу комплексів і немає до кого звернутись про допомогу, офіцер – якому його монарший статус заважає нести службу, бути корисним в зоні бойових дій, хлопець, який не може мати нормальні стосунки, бо дівчата не витримують постійне переслідування і цькування журналістів, ну і кожен твій крок регламентовано, всі дії та ініціативи треба погодити, а ще ти «запасний», про що періодично тобі нагадують. А ще постійна заздрість успіху чи славі, боротьба за увагу та любов публіки, підступи з боку родини, плітки та бруд, дорікання та суперництво, спеціальне зштовхування один проти одного «основного» і «запасного», а потім і їх дружин – палац це ще те кодло інтригантів.
Словом, не так і легко бути принцем. Від цієї родини мене в таку спеку пройняло морозом – холодні та завмерлі в часі статуї, без емоцій та співчуття. Страшно так жити. Уявляю, які два різні світи зіштовхнулись – динамічна і відкрита американка Меган і закриті традиціоналісти Віндзори. Симбіозу у них не вийшло.
22.05.2024
Перша моя подяка буде адресована Лабораторіі. Мені дуже сподобалося видання, таке гармонійне, приємне для очей і на дотик. Воно варте своєї ціни.
А друга — Гаррі. Бо для мене його історія стала більшим, ніж цікавими мемуарами. Відвертість його розповіді про втрату матері зачепила мій старий біль від втрати батька. Тож я, за прикладом принца, нарешті наважилася поговорити про це з психологом. Це було важливим і важким рішенням, і я щиро вдячна Гаррі, що він не злякався розповісти світові про свої почуття і свій шлях приборкання болю. Можливо, не тільки мені ця книга допоможе пережити свою втрату. Та і взагалі вона цікава, тож рекомендую.
А друга — Гаррі. Бо для мене його історія стала більшим, ніж цікавими мемуарами. Відвертість його розповіді про втрату матері зачепила мій старий біль від втрати батька. Тож я, за прикладом принца, нарешті наважилася поговорити про це з психологом. Це було важливим і важким рішенням, і я щиро вдячна Гаррі, що він не злякався розповісти світові про свої почуття і свій шлях приборкання болю. Можливо, не тільки мені ця книга допоможе пережити свою втрату. Та і взагалі вона цікава, тож рекомендую.
21.04.2024
«Він - не Запасний»
Після прочитання, саме ця фраза зависла в думках. Так, його виховували: «бути про всяк випадок», «а раптом треба буде»… Дуже боляче рости й розуміти, що твої рідні так вважають (іноді приховано, іноді відкрито, іноді підсвідомо). Монархія, протокол, спадок, наступництво, корона…
Читаючи мемури поринаєш разом з Гаррі у всі його пригоди: від Балморалу до Сандрінгему, від Лондону до Нью-Йорка, від Кейптауна до Парижу, Ботсвани й Шпіцбергену, Белізу й Ямайки; ніби разом проходиш всі військові навчання й випробування (вчишся літати, відстежувати повітряні цілі…), боротьбу з папараці за власний простір й правдивість у висвітленні подій.
Навчання в школі, польоти, військова служба, походи й сафарі, пошук себе, пошук правди, пошук любові, пошук улюбленої справи, створення чогось дуже вагомого й важливого не для себе, а для побратимів; служба короні, намагання бути частиною сім’ї, створення власної сім’ї, захист її від всіх заздрісників. Вміти тримати дистанцію, захищати особистий простір - цього треба навчитися всім. Ось про що ця книга.
Кожен розділ книги відкриває щось нове, донедавна невідоме, про Принца Гаррі, герцога Сассекського. Часом відвертий, часом потаємний, але такий справжній. Й в жодному разі, не Запасний.
Після прочитання, саме ця фраза зависла в думках. Так, його виховували: «бути про всяк випадок», «а раптом треба буде»… Дуже боляче рости й розуміти, що твої рідні так вважають (іноді приховано, іноді відкрито, іноді підсвідомо). Монархія, протокол, спадок, наступництво, корона…
Читаючи мемури поринаєш разом з Гаррі у всі його пригоди: від Балморалу до Сандрінгему, від Лондону до Нью-Йорка, від Кейптауна до Парижу, Ботсвани й Шпіцбергену, Белізу й Ямайки; ніби разом проходиш всі військові навчання й випробування (вчишся літати, відстежувати повітряні цілі…), боротьбу з папараці за власний простір й правдивість у висвітленні подій.
Навчання в школі, польоти, військова служба, походи й сафарі, пошук себе, пошук правди, пошук любові, пошук улюбленої справи, створення чогось дуже вагомого й важливого не для себе, а для побратимів; служба короні, намагання бути частиною сім’ї, створення власної сім’ї, захист її від всіх заздрісників. Вміти тримати дистанцію, захищати особистий простір - цього треба навчитися всім. Ось про що ця книга.
Кожен розділ книги відкриває щось нове, донедавна невідоме, про Принца Гаррі, герцога Сассекського. Часом відвертий, часом потаємний, але такий справжній. Й в жодному разі, не Запасний.
04.04.2024
Книга “Запасний” дісталася мені задарма, в якості призу за участь в марафоні #британський_сезон. Проте читати мемуари принца Гаррі я не поспішала: боялася розчаруватися. Ще до моменту виходу ця книга наробила стільки шуму і відгуки читачів на неї досить неоднозначні. До того ж спогади вийшли м’яко кажучи об’ємними (що тут скажеш, насичене життя у молодшого сина Чарльза ІІІ). Яким же було моє здивування, коли я декілька днів підряд просто не могла відірватися від цих мемуарів.
Відразу скажу, що книга написана живою, молодіжною мовою, але і в художньому плані тут є за що зачепитися. Воно й не дивно, бо мемуари принцу Гаррі допомагав писати журналіст Джон Мерінгер. В усякому разі читання книги нагадує задушевну розмову з давнім приятелем в теплій, затишній атмосфері.
Мемуари складаються з трьох частин, які відображають найважливіші етапи у житті принца Гаррі. Крок за кроком автор вестиме читача буремною стежкою свого дорослішання і змужніння. Вайб першого розділу нагадав мені дитячі твори Марка Твена і фільм “Залишені” (хто дивився, той в темі). Другу частину можна описати трьома словами: адреналін, екзотика, драйв. Якщо любите пригодницький жанр, вам однозначно сюди. Подорож до Африки, робота на фермі в Австралії, військова служба в Афганістані... І це ще не весь список! А на десерт у третьому акті на вас чекає love story із Меган Маркл у головній ролі. Я не романтична натура, але мене ця частина реально зворушила.
До книги “Запасний” я думала, що єдиною суперсилою Гаррі було вміння вляпуватися у всілякі скандали. Справжнім відкриттям для мене став той факт, що онук Єлизавети ІІ заснував “Ігри нескорених”, у яких часто беруть участь українські ветерани. Також я була вражена тим, що Гаррі довгий час не міг змиритися із втратою матері, думаючи, що вона просто переховується від Палацу і журналістів.
А ще попри мої очікування Запасний дуже тепло відгукувався про свого батька, я навіть трішки змінила про нього думку. З особливим трепетом принц згадував і Бабусю. Шкода, що відносини членів королівської родини руйнувала преса, внутрішні інтриги та конкуренція. А життя за протоколом та відсутність таких елементарних проявів любові, як обійми, не сприяли їх зближенню.
Звісно, цій бочці з дифірамбами не вистачає ложки критики. Що не сподобалося? Обморожений ”стручок”, якого Гаррі тулив згадував де треба і не треба. Забагато “косячків” і психоделіків. Але це ЙОГО мемуари, і його косяки. А завдання читача — відділяти зерно від полови. Ну, і помітила забагато одруківок у тексті, навіть слова часто переносилися із розривом складів. Але так, як книгу я не купувала, то і загальне враження від неї це не зіпсувало.
Відразу скажу, що книга написана живою, молодіжною мовою, але і в художньому плані тут є за що зачепитися. Воно й не дивно, бо мемуари принцу Гаррі допомагав писати журналіст Джон Мерінгер. В усякому разі читання книги нагадує задушевну розмову з давнім приятелем в теплій, затишній атмосфері.
Мемуари складаються з трьох частин, які відображають найважливіші етапи у житті принца Гаррі. Крок за кроком автор вестиме читача буремною стежкою свого дорослішання і змужніння. Вайб першого розділу нагадав мені дитячі твори Марка Твена і фільм “Залишені” (хто дивився, той в темі). Другу частину можна описати трьома словами: адреналін, екзотика, драйв. Якщо любите пригодницький жанр, вам однозначно сюди. Подорож до Африки, робота на фермі в Австралії, військова служба в Афганістані... І це ще не весь список! А на десерт у третьому акті на вас чекає love story із Меган Маркл у головній ролі. Я не романтична натура, але мене ця частина реально зворушила.
До книги “Запасний” я думала, що єдиною суперсилою Гаррі було вміння вляпуватися у всілякі скандали. Справжнім відкриттям для мене став той факт, що онук Єлизавети ІІ заснував “Ігри нескорених”, у яких часто беруть участь українські ветерани. Також я була вражена тим, що Гаррі довгий час не міг змиритися із втратою матері, думаючи, що вона просто переховується від Палацу і журналістів.
А ще попри мої очікування Запасний дуже тепло відгукувався про свого батька, я навіть трішки змінила про нього думку. З особливим трепетом принц згадував і Бабусю. Шкода, що відносини членів королівської родини руйнувала преса, внутрішні інтриги та конкуренція. А життя за протоколом та відсутність таких елементарних проявів любові, як обійми, не сприяли їх зближенню.
Звісно, цій бочці з дифірамбами не вистачає ложки критики. Що не сподобалося? Обморожений ”стручок”, якого Гаррі тулив згадував де треба і не треба. Забагато “косячків” і психоделіків. Але це ЙОГО мемуари, і його косяки. А завдання читача — відділяти зерно від полови. Ну, і помітила забагато одруківок у тексті, навіть слова часто переносилися із розривом складів. Але так, як книгу я не купувала, то і загальне враження від неї це не зіпсувало.
14.02.2024
Не уявляю як важко бути в числі наступників корони і виборювати собі право на нормальне існування. На придбання книжки мене наштовхнув серіал «Корона», бо там мені здалось, що образ меншого сина Діани був взагалі не розкритий. Книжка – більш цікава і розкрила мені багато цікавих моментів з життя королівської родини, про які я і не підозрювала. Дійсно, життя під прицілом камер, з купою правил та повинностей не легке. Але, мене завжди дивувало, чому піддані мають утримувати величезну родину королів. Брати, сестри, тітки, діти, онуки і ще купа-купа людей і їх палаців. І тому коли я дізналась, що молодший принц відмовився від цього всього для того аби бути самостійним, я була здивована цим вольовим рішенням. Ще одне приємне відкриття – що саме принц Гаррі був засновником «Ігор нескорених», в яких приймають участь і українці також. І є в мережі відео де принц Гаррі вітає нашу «Тайру» на відкритті. Пишаюсь українцями, і дуже приємно, що є люди, що розуміють як важко ветеранам повернутись до життя і відчувати свою значущість. Це дуже круто. Так ось книжка – це історія Гаррі про своє життя, уривками, частинками, і її назва «Запасний» саме про ставлення оточуючих до нього. Можливо він трохи егоїстичний чи упереджений, але його історія і погляд – цікаві, і точно варті уваги.
02.01.2024
«Невже отака вона, конституційна монархія? Невже така - справжня родина?»
Мемуари Гаррі, а очікування більше дізнатись про події з життя цілої родини; автобіографічна книга, а написана неназваним найнятим автором; один твір, а три перекладачі водночас.
Приступала до читання без упередження, так і завершила. Правда, через роботу гострайтера, мене переслідувало відчуття, що я не чую голосу того самого Гаррі. Були моменти вже після 300-тої сторінки, де текст видавався іншим, розповідь дивнішою, події описані більш кричуще, ніби таки Гаррі увірвався в книгу.
Не належу до табору тих, які вважають, що право на мемуари потрібно заслужити. Чоловік ділиться своїми переживаннями, пояснює свої вчинки, імовірно, просить його зрозуміти. І нехай, це теж прийнятно. Є можливість заявити про себе - ласкаво просимо.
Центральною темою оповіді для себе я виділила право на приватність. За коронами і титулами криється несвобода: відсічі, дії, слова, вибору професії, матеріального забезпечення, аж до отримання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Можливо, це загальна проблема топ публічних осіб, а, можливо, такі правила гри встановлені саме в цій родині монархів.
У книзі багато принцеси Діани. Це не лише демонструє почуття сина, а й підсилює трагедію переслідування пресою самого Гаррі, цькування Меган і тиші від родини. Мабуть, очікувала більше подробиць, але інформація доволі збалансована.
Сама книжка гарно написана і заслуговує на свою частку уваги. Чудово підійшла для читацької розваги
Мемуари Гаррі, а очікування більше дізнатись про події з життя цілої родини; автобіографічна книга, а написана неназваним найнятим автором; один твір, а три перекладачі водночас.
Приступала до читання без упередження, так і завершила. Правда, через роботу гострайтера, мене переслідувало відчуття, що я не чую голосу того самого Гаррі. Були моменти вже після 300-тої сторінки, де текст видавався іншим, розповідь дивнішою, події описані більш кричуще, ніби таки Гаррі увірвався в книгу.
Не належу до табору тих, які вважають, що право на мемуари потрібно заслужити. Чоловік ділиться своїми переживаннями, пояснює свої вчинки, імовірно, просить його зрозуміти. І нехай, це теж прийнятно. Є можливість заявити про себе - ласкаво просимо.
Центральною темою оповіді для себе я виділила право на приватність. За коронами і титулами криється несвобода: відсічі, дії, слова, вибору професії, матеріального забезпечення, аж до отримання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Можливо, це загальна проблема топ публічних осіб, а, можливо, такі правила гри встановлені саме в цій родині монархів.
У книзі багато принцеси Діани. Це не лише демонструє почуття сина, а й підсилює трагедію переслідування пресою самого Гаррі, цькування Меган і тиші від родини. Мабуть, очікувала більше подробиць, але інформація доволі збалансована.
Сама книжка гарно написана і заслуговує на свою частку уваги. Чудово підійшла для читацької розваги
26.09.2023
Давно хотіла цю книгу і нарешті на день народження її отримала. З того часу пройшло - майже 3 місяці. Читалась вона важкувато. Не через переклад чи виклад, а через постійні скигління головного героя.
Нарешті дочитала.
Що ж якщо ви є прихильником або цікавитесь історією королівської родини, то книгу раджу. Звісно зрозуміло, що її писали біографи, а не сам Гаррі. Але його ниттям пронизаний весь текст. Тму погляд на світ очима принца розкритий))
Щодо якості тексту. То книга розділена між трбома редакторами. І на жаль в останій частині - трапилось більше 5 одруків. І це не про журналісДів. А про неузгоджені закінчення слів, переплутані чи пропущені букви в словах. Тому якщо плануєте ще тираж, то вичитайте останню частину.
Нарешті дочитала.
Що ж якщо ви є прихильником або цікавитесь історією королівської родини, то книгу раджу. Звісно зрозуміло, що її писали біографи, а не сам Гаррі. Але його ниттям пронизаний весь текст. Тму погляд на світ очима принца розкритий))
Щодо якості тексту. То книга розділена між трбома редакторами. І на жаль в останій частині - трапилось більше 5 одруків. І це не про журналісДів. А про неузгоджені закінчення слів, переплутані чи пропущені букви в словах. Тому якщо плануєте ще тираж, то вичитайте останню частину.
