З моїм РДУГом і концентраціє близькою до нуля , книга написана у формі щоденника майже дитиною - просто ідеальна.
Кінематографічно-абсурдний гумор на серйозні речі розірвали мої емоції на шматки. Пів книжки Я сміялась, а половину плакала. І це вперемішку!!!!
Ми досі з подругою не можемо прийти до єдиного висновку: ця книга надто смішна чи надто печальна!
Чи зможу я ще десь знайти подібне речення? : «Я дуже зрадів, що це було так сумно»
Неймовірна!
Геніальна!
Добра і чутлива!
Дитя «Щоденника книгаря» і « Фореста Гампа»!
Якби я могла написати одну книгу - це була б «Мене звуть Календар»!!!
Видавництво 21
Просто неймовірно тепла, комфортна, людяна і така потрібна книга про людяність, світло що є в нас та те що справді важливо для щастя - дружбу та близьких людей поряд!
Роман у форматі щоденника знайомить нас з Оскарсом, якого містяни знають як Календар, оскільки він знає всі іменини в році.
Хлопець має психологічні особливості, живе з мамою та мало говорить. Але це йому не заважає бачити красу світу, знаходити друзів та робити неймовірні речі.
Події відбуваються у маленькому латвійському містечку де здавалось би має панувати суцільна дипресія - бідність, незахищені верстви населення, закинуті будівлі та зруйновані виробництва…. Але завдяки неординарному героєві що має велике серце деякі люди знаходять світло й радість.
Це моє перше знайомство з латвійською літературою і воно було прекрасним. Книга написана легко, поетично, емоційно, текст викликає і сльози і сміх (сміху набагато більше) мені здається це дуже потрібна історія, особливо зараз!
Я в суцільному захваті від цього роману, хоча розумію що вона не для всіх… та я наполегливо б радив її прочитати!
Це зворушлива сповідь якій віриш до останнього слова!
Моя оцінка 10/10
«Є люди, які зовсім мало їдять. Їх називають бідними, або на дієті. 1 кепсько одягаються так, буває смердять, а інші одягаються дуже гарно і здаються радісними і задоволеними»(с)
«Узимку я ніколи не пам’ятаю, яким було на вигляд літо. А влітку не можу уявити зиму. Але 1-й сніг вражає більше, ніж якийсь там перші зелені гілочки. Бо з’являються зненацька і одразу його багато»(с)