Міф про красу. Як уявлення про красу використовують проти жінок
Бестселер, що переосмислив ставлення до краси і жіночої ідентичності
У сучасному світі жінки мають більше влади, юридичних і репродуктивних прав та можливостей для професійного зростання, ніж будь-коли раніше. Та попри очевидний прогрес, журналістка Наомі Вулф звертає увагу на інший, значно підступніший механізм соціального контролю. Через розлади харчової поведінки, культ худорлявості, страх старіння, індустрії дієт, косметики й хірургії сучасна жінка опиняється у нескінченному прагненні відповідати неможливому ідеалу «бездоганної краси». Чим більше прав і влади отримують жінки, тим суворіші вимоги до їхнього тіла. Чим ближче вони до успіху, тим жорстокішою є кара за «недосконалість». І що сильнішими вони стають назовні, то слабшими мають почуватися всередині. Саме тому наступний етап феміністичного руху як ніколи залежить від того, що вони обирають бачити, дивлячись у дзеркало.
Чому варто прочитати книжку «Міф про красу»?
- Культова феміністична праця, що показує, як ідеал «бездоганної зовнішності» став новою формою соціального контролю.
- Міжнародний бестселер, який The New York Times назвав «однією із сімдесяти найвпливовіших книг XX століття».
- Виклик культурі, що змушує жінок дивитися на себе, крізь призму штучно створених стереотипів.
Про авторку
Наомі Вулф (Naomi Wolf) – американська письменниця, журналістка, феміністична теоретикиня, авторка восьми документальних бестселерів і публічна інтелектуалка, відома своїми дослідженнями гендеру, культури, тілесності й громадянських свобод. Світову славу їй принесла книжка «Міф про красу» (The Beauty Myth: How Images of Female Beauty Are Used Against Women). Випускниця Єльського університету й стипендіатка Родса. У 2015 році Вулф здобула ступінь докторки філософії з англійської літератури в Оксфордському університеті.
Окрім літературної й академічної діяльності, вона є генеральною директоркою DailyClout.io – незалежної новинної платформи та законодавчої бази даних, що аналізує й пояснює федеральні та штатні закони США.
У країні, де звичайна жінка має зріст 162 см і вагу 63 кг, фільми й реклама наповнюють наші життя нереалістичними образами краси. Високі, майже виснажені манекени, які рекламують новітні чудодійні косметичні засоби, змушують навіть найвпевненіших у собі жінок сумніватися у власній зовнішності. Феміністка Наомі Вулф стверджує, що ці образи посилюють невпевненість жінок, а потім використовуються індустрією дієт, косметики і пластичної хірургії. Щодня з'являються нові продукти, що «виправляють» властиві жінкам «недоліки», втягуючи жінок у нав'язливий і безнадійний цикл, побудований навколо спроб досягти неможливого стандарту краси. Вулф відкидає цей стандарт і підтримує природну індивідуальну красу всіх жінок.
Вулф представляє провокаційну і переконливу розповідь про поширеність ідеалу краси у всіх аспектах західної культури, включаючи роботу, секс і релігію. Показуючи, як цей міф працює проти жінок і як жінки саботують себе, підкоряючись цьому неможливому стандарту, вона докладно обговорює два нещасних наслідки: зростання кількості жінок, які страждають на булімію й анорексію, і зростаючу популярність косметичної хірургії. Факти, безсумнівно, підтверджують її тезу, але в більшості випадків надають переконливі докази. У останньому розділі Вулф навчає жінок, як розвінчати міф про красу.
«Міф про красу» — це розумна, гнівна, прониклива книга і заклик до свободи. Кожна жінка повинна її прочитати.