Мені не завжди подобається троп «другого шансу», але в цій книзі це було дуже зворушливо . Пара Олівера та Браяр мене підкорила. Хоч я спочатку і засмутилась дізнавшись, що парою Олівера буде не Френкі, але так навіть краще . Мене завжди бісить, коли один з пари вирішує за двох, замовчує проблеми і закінчує стосунки. Хочеться кричати: «ви стільки щасливих років упустили». Але без цього і не було б подібних книг, тому добре те, що добре закінчується . 😅
Моменти про амнезію Браяр були дуже смішні, особливо коли вона почала все згадувати . А хімія між головними героями це взагалі 🧑🚒🔥. В цій книзі менше сцен 18+, ніж в першій, зате вони набагато вдаліші.
Мені аж сумно, що ця книга закінчилась і я прям заздрю тим хто ще буде її читати . Ця історія просто в 💗.
Якось сумно прощатися з цими персонажами, вони принесли мені стільки позитивних емоцій 🤭.
Ця частина присвячена історії Олівера фон Бісмарка.
Я водночас і хотіла, і боялася читати цю книгу. Бо мені сподобалися дві попередні книги з серії, але Оллі в обох з них був показаний таким відбитим, що страшнувато було читати його особисту книгу.
Дві попередні книги Оллі досить настирливо і недвозначно підкочував до меншої сестри Даллас (та що з «Мій Темний Ромео»), і я чомусь думала, що це буде їхня історія. Бо вони обоє з «привітом», то може і пару б якусь таку цікаву склали.
Але ні.
Виявляється, що Оллі весь цей час прикидався таким тупеньким, вічно збудженим вітрогоном.
А насправді він зовсім інша людина - він відповідальний, у нього купа серйозних секретів (про які він боїться сказати друзям). А ще 15 років тому його серце розбилося, і відтоді його ніщо не могло склеїти назад.
І от, зненацька, в його житті знову зʼявляється вона - Браяр Роуз. Дівчина, яку він кохав все своє життя.
Тільки наразі вона його ненавидить, готова спопелети поглядом і проклясти до сьомого коліна за все те, що він їй зробив.
У цих двох буде ще один шанс для того, щоб згадати про свої почуття, які маринувалися 15 років.
Але чи зможе Браяр пробачити образу і відмовитися від свого життя, щоб бути з людиною, яка уже один раз її морально знищила?
І чи зможе Оллі цього разу обрати Браяр, а не спокуту помилки минулого, яку він не може собі пробачити?
Я сама в шоці, але ця книга з трьох, мені сподобалася найбільше.
Я просто не могла відірватися. А під кінець мені було так сумно прощатися з цими дурниками з вулиці Дорога Темного Принца.
Я буду за ними сумувати.
А ще в цій книзі є момент, який аж напрошується, щоб стати ретейлінгом «Красуні і Чудовиська». Цікаво чи авторки не задумуються над новою книгою 🧐?