Вона хотіла буде великою людиною в науці, проте стала тінню свого чоловіка. Вона хотіла бути йому колегою, компаньйонкою, а стала тягарем та непотрібною ношею. Вона хотіла хоч трохи уваги, тепла, визнання, а отримала лиш холод та безліч непосильних проблем.
Це була б неймовірна історія від жінки для жінки, але мені чогось не вистачило. Чи то Дракуліч перемудрила, чи то редактура (оригінального твору) підвела, але текст був важким. Події топчуться на місці, часто повторюються думки, текст полотном, з мінімумом діалогів.
Але сама історія, звісно, вражає. Не знаю, чи Мілева мріяла про мемуари, чи тільки лякала ними колишнього чоловіка, але думаю, що Дракуліч непогано впоралася за неї.
Робота дійсно якісна, у авторки вийшло довести тим, хто завжди вважав Мілеву безвольною та висміював її нереалізованість, що на це справді були поважні причини. Це аналіз причин та наслідків і, напевно, це можна назвати психологічним романом, адже весь текст централізовано на відчуттях Мілеви та її ментальному стані.
Її фізичні вади стали поштовхом до компенсації цього своїми знаннями та успіхами в освіті й науці. Її низька самооцінка перетворила любов в залежність і коли Мілева її втратила — вона втратила і себе.
Хвороба сестри. Смерть первістка. Розлучення. Негідна поведінка колишнього чоловіка. Хвороба наймолодшого сина. Депресія, яка була поряд увесь шлях жінки.
Вона могла досягти неймовірних висот. Вона була співавторкою багатьох робіт Айнштайна, які, скажи про це він суспільству, могли б дати їй те визнання, про яке вона завжди мріяла. Але вона обрала залежність від абсолютно негідної людини та прожила життя в тіні.
Як це, бути дружиною Альберта Айнштайна? Чи повинна розумна, талановита, єдина жінка серед студентів-фізиків відмовитись від навчання, кар’єри, науки задля сім‘ї? Чи можливо бути рівноцінним інтелектуальним партнером для чоловіка-генія? Чи справді геніальні люди слабкі в морально-етичному плані?
Знана хорватська письменниця взялась за написання біографії незаслужено невідомої сербки. Виявляється, Мілева зробила величезний внесок у розвиток кар’єри свого чоловіка: саме вона підтверджувала математично його теорії, писала наукові статті та огляди іноземних джерел під його іменем, готувала конспекти лекцій. Усе, щоб Альберт зміг отримати хорошу роботу попри паскудну вдачу і нетерпимість у науковому товаристві та мав час на творчість. Що вона отримала? Зраду, приниження, вигнання з дому з синами, психо-соматичний розлад, неоплакану втрату невизнаної дитини. А, і ще усі гроші Нобелівської премії за договором про розірвання шлюбу, укладеним за кілька років до присудження самої премії.
Тяжка тужлива історія, написана теж складно. Попри незначний обсяг, книжку я читала довго. Репортажні твори Дракуліч мені подобаються більше. Тут текст видавався доволі сумбурним: то від першої особи, то від третьої без видимої потреби, перескакування у подачі тексту з теперішнього часу на минулий у описі саме минулих подій. Проте книжка безумовно варта уваги. Не лише як біографічна, а й як свідчення про визнані «норми» суспільного життя 1914-1933-х років.