Як це, бути дружиною Альберта Айнштайна? Чи повинна розумна, талановита, єдина жінка серед студентів-фізиків відмовитись від навчання, кар’єри, науки задля сім‘ї? Чи можливо бути рівноцінним інтелектуальним партнером для чоловіка-генія? Чи справді геніальні люди слабкі в морально-етичному плані?
Знана хорватська письменниця взялась за написання біографії незаслужено невідомої сербки. Виявляється, Мілева зробила величезний внесок у розвиток кар’єри свого чоловіка: саме вона підтверджувала математично його теорії, писала наукові статті та огляди іноземних джерел під його іменем, готувала конспекти лекцій. Усе, щоб Альберт зміг отримати хорошу роботу попри паскудну вдачу і нетерпимість у науковому товаристві та мав час на творчість. Що вона отримала? Зраду, приниження, вигнання з дому з синами, психо-соматичний розлад, неоплакану втрату невизнаної дитини. А, і ще усі гроші Нобелівської премії за договором про розірвання шлюбу, укладеним за кілька років до присудження самої премії.
Тяжка тужлива історія, написана теж складно. Попри незначний обсяг, книжку я читала довго. Репортажні твори Дракуліч мені подобаються більше. Тут текст видавався доволі сумбурним: то від першої особи, то від третьої без видимої потреби, перескакування у подачі тексту з теперішнього часу на минулий у описі саме минулих подій. Проте книжка безумовно варта уваги. Не лише як біографічна, а й як свідчення про визнані «норми» суспільного життя 1914-1933-х років.