В цій книзі ми почитаємо про долю різних людей , хтось отримав коротку струну , а хтось довгу . Але не залежно від тривалості їх життя , вони просто неймовірні люди та мають неймовірну життєву історію . Їх історії мене змушували плакати іноді , а також змусили замислитись над різними питаннями .
Все таки я не вірю в Бога , долю і тд . Я вважаю , шо тільки наші дії можуть вплинути на тривалість та якість нашого життя , а також іноді це звичайний збіг обставин . Я не можу уявити , що якійсь маленькій зараз людині , яка живе в Україні , судилось померти від ракети . Я не вірю , що в історіях цих людей не можливо було щось змінити . Можливо хтось із них помер саме тому , що отримав коротку струну і дізнався про це ? Якби вони думали , що все життя ще попереду , то не робили б ризикованих вчинків , які привели до смерті ?
Якби я отримала скриньку зі струною , я би точно не хотіла б її відкривати . Жити і так треба наче останній день , бо нам дано тільки одне життя . Я б не хотіла сидіти і чекати своєї смерті . Бо не важливо скільки залишилось жити , важливо як ти будеш жити . А ви б хотіли дізнатись мірило свого життя ?
Рекомендую прочитати цю книгу , вона неймовірна , зворушлива і хоч тема важка , дуже легко читається
Авторка підіймає питання , чи справді знання про довжину життя робить людину щасливою , і показує , що людина слабка , щоб мати доступ до такої скриньки пандори . Чи справді люди з довгою струною є щасливими , особливо коли знають , що їхнім коханим залишилося жити недовго ?
Історії дуже сентиментальні , змушують зупинися і подумати , а які б наші були дії , якщо була б можливість знати , скільки років життя попереду .
Рекомендую для філософських роздумів щодо сенсу життя , подивитися , як змінилося життя людей , їхнє «до» та «після».
Авторка підіймає також тему дискримінації , тому сюжет також вказує на те , як люди «заради блага суспільства» стали на слизьку дорогу пригноблення та дискримінації.
Питання розвитку суспільства - це вторинне для авторки, слугує як фон для сюжету .
Перебіг подій швидкий та легкий , щоб змусити читача зупинитися і рефлексувати зі своєї перспективи.
Не буду спойлерити, але з опису книги вже зрозуміло, що на персонажів не чекає хеппі енд.
Персонажі постають перед складним вибором. Хтось зосереджується на тому, скільки часу лишилось, хтось - як цей час використати. І це страшенно зачіпає, бо кожен із нас у чомусь подібний до когось із героїв. У якісь моменти історія здалася мені надзвичайно реальною - я вірила їм, їхнім емоціям, сумнівам, навіть ірраціональним реакціям.
Так, іноді сюжетні перетини персонажів виглядають трохи штучно, але це не дуже вибивало - бо світ в книзі теж виглядав досить дивним і нереальним. У книзі багато про страх, надію, втрату, про те, що люди часто думають не головою, а серцем - особливо в критичні моменти. І саме це вразило найбільше.
Фантастичну складову я сприймаю як тло, а основне - це драма, дуже людська, дуже емоційна. Варто прочитати, щоб пригадати, як сильно життя залежить від того, на що ми звертаємо увагу.
Уявіть що одного ранку кожний житель планети Земля знайшов біля свого порогу скриньку. В якій знаходиться мірило життя. Коротке чи довге - вже десь вирішено і прописано. І ось вам надіслали звіт. І що з цим робити? Хтось кидається в усі тяжкі, адже все одно помре, а хтось бо не помре. На роботу починають приймати не лише на основі вашого резюме але й через довжину життя. Армії формують лише з довгострунних солдатів. В якийсь момент все починає скатуватись в дискримінацію та врізання прав. Шлюби розпадаються, та навіть не стаються, бо хтось не витримує правди про життя іншого. Чи зможе суспільство вижити і не скотитись в прірву шовінізму?
Але потім я побачила декілька дуже позитивних відгуків на цю книгу, читачі писали, що це найкраще що вони читали за все своє життя - і все, я була змушена читати цю книгу.
Починалося все дуже добре.
Одного дня, всім людям на планеті старшим 22 років прийшли загадкові коробки.
Зовні вони всі були однакові, і їхній вміст теж один і той же - це нитка. Тільки довжина цієї нитки різна, і вона уособлює довжину життя кожної людини.
А далі - світ зійшов з розуму.
Почали розповсюджуватися теорії змов - хто ці нитки зробив? Хто розіслав? Чи несуть вони в собі правдиву інформацію?
Дехто не наважувався відкрити свою коробку і дізнатися свій строк життя.
А ті, хто все таки наважився опісля пошкодували, адже це знання почало руйнувати їхні життя.
Люди розділилися на два табори - ті, у кого довга нитка і ті, у кого коротка.
І, звісно, ті у кого коротка, почали потерпати від цього, адже їх звільняли з роботи, кидали кохані, на них забивав болт увесь світ.
Та і депресивні стани дуже заважають жити, коли ти постійно себе накручуєш, що кончина близько.
Починалася книга багатообіцяюче, але в результаті вийшов пшик.
Так, книга доводить нам, що жити треба тут і зараз, бо ти не знаєш скільки тобі відведено.
Камон, як можна нам це сприймати всерйоз, і якось задумаватися над філософією цієї ідеї, коли ми живемо у країні, яку бомблять кожен день сусіди. Ми і так намагаємося жити.
З усіх сил намагаємося.
Загалом, ідея непогана, але втілення на трієчку.