Містер Мерседес

Одного ранку сріблястий мерседес навмисне в‘їхав у натовп людей, які стояли в черзі на ярмарок вакансій. Водію вдалося втекти, але жага до вбивства його тільки розпалилася.

Автор не приховує особистість вбивці, а навпаки повністю занурює нас у його життя, а головне в голову цього психопата.
Читач слідкує за розслідування як з точки зору детектива, так і спостерігає за злочинцем.
І дуже лякає, що цей психопат він такий собі сусідських, хороший хлопець. Таких хлопців навколо тисячі. І страшно, що ти не знаєш, що на думці в такого собі хорошого хлопця.

Книга з перших сторінок занурює в себе, від неї неможливо відірватися.
Поки читаєш книгу, в голові грає гостросюжетний фільм, з неймовірними спецефектами.

Книга «Містер Мерседес» відкриває цикл про детектива Білла Ходжеса.
І це перша книга, де з’являється мій найулюбленіший персонаж, який вийшов з під пера Стівена Кінга – Холлі Гібні. Вона просто неймовірна, хоча і дивна.
Це вперше я взяла до рук детектив з під пера Стівена Кінга. До цього були лише фантастичні та страшні книги.
Але і в жанрі детектив Кінг показав себе на висоті. Що тут сказати, талановита людина талановита в усьому.

Ми всі вже звикли до містики в творах Короля жахів, але Кінг не перестає дивувати різноплановістю і оригінальністю. Перша книга із трилогії про Білла Ходжеса не має нічого надприродного, це динамічний детективний трилер. Але традиційно для Кінга, вона захоплює з першої сторінки і не відпускає до останньої.

Детектив Ходжес на пенсії, він розлучений, випиває і не має особливої мети в житті. Поки не отримує листа від терориста, який раніше скоїв масове вбивство, в’їхавши на краденому мерседесі у натовп людей. Ця давня нерозкрита справа розштурхує старого детектива і змушує знову взятись за розслідування.

Поганець нам відомий одразу, тож головне питання не «хто?» вчинив злочин, а «як він до такого дійшов?». Що вражає, як завжди, то це вміння Кінга залізти в голову і показати маніяка у всій його "красі". Це не потойбічне зло, а близьке, людське. Тому наганяє страху ще більше.

Антогоніст прописаний так вправно, що мене нудило, щойно він з'являвся на сторінках! Це справді мерзенний тип, а його стосунки з матір’ю – це взагалі окрема тема для розмови з психіатром.

Читайте цю книгу лише якщо не боїтеся:
•потоку матюччя
•сексуальних збочень
•жорстоких сцен.

При всій відразі до описаного, читається захопливо і дуже хочеться чимскоріше взятись за продовження.