⠀
Це перша книга трилогії про детектива на пенсії Біллі Годжеса. Ще коли він працював, у місті сталась справжня бійня. Невідомий чоловік на мерседесі вʼїхав у натовп безробітних, які чекали на відкриття центру, де могли отримати роботу. Загинуло 8 людей, а ще більше - отримали важкі поранення. Злочинцю вдалось зникнути безслідно. Поліція його не знайшла. Біллі його не знайшов. І от, вийшовши на пенсію, він думає про цю справу, аж раптом отримує лист від цього Містера Мерседса, в якому той знущається зі старого детектива. Убивця готує новий злочин і Біллі цього разу хоче завадити йому та викрити його.
⠀
Це дуже напружений та динамічний трилер. Хоча на початку було трішки затягнуто, останні розділи пролетіли для мене зі швидкістю світла. Відірватися було важко. А моменти, коли мало все вирішитися, я взагалі читала з неймовірною тривогою за всіх. Адже Кінг під час історії позалишав натяки, які наштовхували на певні думки, типу: «Біллі ще пошкодує про ці свої слова згодом» і так далі.
⠀
Книжка написана у стилі Кінга. Багато деталей, подробиці, увага до дрібниць. У цій історії багато приміток, адже автор любить використовувати різні назви, не узагальнюючи нічого.
⠀
Персонажі дуже класні. Мені сподобалось, як автор прописав головного злодія - він має мотивацію, він має свою історію і зрозуміло, чому робить так, як робить. І це не «аби щось було». Кінг завжди майстерно прописує своїх героїв. До речі, саме в цій трилогії йдеться про ту саму Голлі, на честь якої названа нова книга Кінга 😏
⠀
Наступні дві частини - «Що впало, о пропало» та «Кінець зими» - тепер дуже мені потрібні, адже «Містер Мерседс» закінчується на цікавому моменті, який мене заінтригував.
⠀
До речі, читачі відразу знають, хто вбивця. Проте вони разом із Біллі намагаються його вистежити й зрозуміти, як же він діяв, як йому вдалось все зробити. Історія написана від третього обличчя, але її показують з різних поглядів.
Щож, ми маємо злочин що поліція так і нерозкрила, старого поліцейського, що на пенсії, вбивцю в якого з дитинства не всі вдома, і людей, які стали співучасниками усієї цієї пригоди, що декому з них коштувала життя.
Було цікаво спостергігати за шалентм розвитком подій, за вчинками і думками героїв, як ниточка за ниточкою розмотувався клубок, накалювалися емоції і адреналін бив у голову.
Обидві сторони відзначилися кмітливістю, холодним розумом і бажанням досягти свого. Але певно життєвий досвід все ж має свою перевагу і допомагає втримувати холодний розум, чого не можна сказати про гарячковість та спалахи безрозсудливості людини що на грані своїх психічних можливостей.
Автор дуже детально та чітко описує причини через які злочинець став тим ким він є. О, повірте, це будуть огидні факти, жорстокі і відверті. І кожен його крок, прописаний так, що особливо чуттєвим людям буде ой як не просто все те читати.
Здається я почала кайфувати саме від таких книг автора, хоча для мене вони не страшні. Це надзвичайно крутий опис найогиднішого єства злочинців і їх злочинів. Детальні описи вражають і дозволяють уявити все так наче ти дивишся фільм.
Автор не приховує особистість вбивці, а навпаки повністю занурює нас у його життя, а головне в голову цього психопата.
Читач слідкує за розслідування як з точки зору детектива, так і спостерігає за злочинцем.
І дуже лякає, що цей психопат він такий собі сусідських, хороший хлопець. Таких хлопців навколо тисячі. І страшно, що ти не знаєш, що на думці в такого собі хорошого хлопця.
Книга з перших сторінок занурює в себе, від неї неможливо відірватися.
Поки читаєш книгу, в голові грає гостросюжетний фільм, з неймовірними спецефектами.
Книга «Містер Мерседес» відкриває цикл про детектива Білла Ходжеса.
І це перша книга, де з’являється мій найулюбленіший персонаж, який вийшов з під пера Стівена Кінга – Холлі Гібні. Вона просто неймовірна, хоча і дивна.
Це вперше я взяла до рук детектив з під пера Стівена Кінга. До цього були лише фантастичні та страшні книги.
Але і в жанрі детектив Кінг показав себе на висоті. Що тут сказати, талановита людина талановита в усьому.
Детектив Ходжес на пенсії, він розлучений, випиває і не має особливої мети в житті. Поки не отримує листа від терориста, який раніше скоїв масове вбивство, в’їхавши на краденому мерседесі у натовп людей. Ця давня нерозкрита справа розштурхує старого детектива і змушує знову взятись за розслідування.
Поганець нам відомий одразу, тож головне питання не «хто?» вчинив злочин, а «як він до такого дійшов?». Що вражає, як завжди, то це вміння Кінга залізти в голову і показати маніяка у всій його "красі". Це не потойбічне зло, а близьке, людське. Тому наганяє страху ще більше.
Антогоніст прописаний так вправно, що мене нудило, щойно він з'являвся на сторінках! Це справді мерзенний тип, а його стосунки з матір’ю – це взагалі окрема тема для розмови з психіатром.
Читайте цю книгу лише якщо не боїтеся:
•потоку матюччя
•сексуальних збочень
•жорстоких сцен.
При всій відразі до описаного, читається захопливо і дуже хочеться чимскоріше взятись за продовження.