🛑Може містити спойлери🛑
Степан Радченко – тогочасний тюбік чи людина, на яку варто рівнятися?
Читаючи роман, я всю книгу балансувала між захопленням Степаном і ненавистю до нього. Ненависті, звісно, було більше 😄але від цього роман не ставав менш цікавим — навпаки, хотілось ще уважніше шукати червоні прапорці🚩 в поведінці героя з самого початку.
Степан дуже самовпевнений, але ця впевненість дивним чином зникає поруч із чоловіками, які мають бодай якусь перевагу над ним. Через це персонаж відчувається дуже живим і суперечливим. Я не експерт, але подивившись збоку виглядає, що в Степана або межовий, або нарцисичний розлад🌼
І водночас не можна заперечити його наполегливість. Те, як він вчиться, дисциплінує себе і пробивається вперед — справді вражає. Насамперед я б хотіла перейняти саме цю рису. Плюсик Степану хоча б за бібліотеку на 2178 томів у селі😄
Цікаво, що в творі згадувались «Хмари» Нечуя-Левицького через які зараз ведуться суперечки, який роман можна вважати першим урбаністичним твором.
Ще мене дуже зачепив момент, як швидко Степан відмовляється від бажання повернутись у село. Навіть живучи у Гнідих без великих статків, він уже не хоче назад — хоча саме там мав авторитет і повагу. Місто буквально поглинає його.
І взагалі, це одна з тих книг, після яких здається, що історія героя не закінчилась навіть після останньої сторінки. Пригоди Степана можна продовжувати і продовжувати…
P.S. Читаючи роман, я зрозуміла, наскільки важливе хороше видання книги. У мене видання від «Атени», і через зручний шрифт сторінки летіли з неймовірною швидкістю, книга відкривається зручно, не потрібно весь час підтримувати пальцем. Це реально впливає на враження під час читання❤️🔥