Степан, працьовитий і пристрасний сирота, народжений і виріс у селі, переїжджає до Києва, щоб стати студентом і з часом – підкорити велике місто. Яскравий психологічний портрет дуже амбітного, але морально неоднозначного юнака, який намагається знайти свій шлях у місті, пройшовши шлях від нікому не відомого до визнаного успішного письменника. Ми отримуємо уявлення про літературну спільноту, а також про культурні та соціальні заходи 1920-х років. Персонажі представляються з різними світоглядами, що призводить до деяких філософських розмов і роздумів. Ви будете ненавидіти головного героя за те, що він робить, тому що ви б ніколи не зробили нічого подібного, і ви будете ненавидіти його за те, що він думає.
Це один із тих романів, де місто виступає в ролі самостійного героя, так цікаво було читати про місто Київ, вуличками якого люблю гуляти.
Обов’язково варто прочитати всім, хто цікавиться українською культурою.
Спершу Степану складно пристосуватися до Києва, місто здається йому великим і метушливим, натовпи збивають з пантелику, а барвисті вітрини раз у раз заволодівають його увагою. Однак поступово юнак помічає незриму красу міста і починає свій шлях до вершин.
Крім того, важливу роль у цього романі відіграють жінки, з якими Степан на тому чи іншому етапі сюжету пов’язує своє життя: Надійка, Тамара Василівна («Мусінька»), Зоська та Рита. Кожна з них символізує певні почуття головного героя, його кар’єрний ріст і поступову адаптацію до великого міста, але водночас — його моральний занепад і прийняття темної сторони своєї душі.
Отже, чи можна порекомендувати «Місто» до прочитання? Однозначно, адже це визнана українська класика. Однак чи всім цей твір припаде до душі? Гадаю, що ні. Якщо ви полюбляєте «Любого друга» Гі де Мопассана чи подібні історії, то «Місто», ймовірно, не залишить вас байдужим. Якщо ж вам подобаються більш морально однозначні персонажі, то Степан Радченко явно не належить до їхнього числа, тож читайте з обережністю.
Моя оцінка: 8/10.