Мені було байдуже про що ця книга, я знала, що Бакман напише книгу особисто для мене.
Тому ця книга була однією з моїх найбільших бажанок цього року.
Єдине, що я знала, що книгу варто читати влітку, бо події сюжету відбуваються влітку.
Так от - це неправда.
Книгу варто читати в кінці весни. Адже тут є дві часові лінії.
Події сучасної часової лінії відбуваються в період Великодня (відповідно весною).
Події минулого довгий час теж описані саме весною, але в певний момент все одно перетікають в літо.
Це історія Луїзи, яка нещодавно втратила подругу, і все, що в неї залишилося - це листівка, на якій зображено відому картину.
І в неї є одна мрія - побачити цю картину вживу.
Це історія Теда, який втратив близьку людину, якій він дав обіцянку.
І от так вийшло, що Луїза та Тед їдуть в поїзді туди, де була написана славнозвісна картина, і під час поїздки Луїза намагається дізнатися як було створено цей шедевр.
Але це довга подорож і довга історія.
Бакман собі не зраджує, книга вичавила з мене всі емоції - я плакала, я сміялася, у мене розбивалося серце, а потім склеювалося назад.
Це одна з найболючіших, і найтепліших та добріших книг, які я читала цього року.