Видавництво Жорж
Максимально тривожний химерно-липкий готичний роман що став класикою світової літератури. Книга поєднує в собі психологічний трилер, сімейну драму та соціальну прозу у атмосфері справжньої клаустрофобії від якої виступають сироти.
Мері та Констанс Блеквуд живуть у ізольованому родинному маєтку разом з хворим дядьком Джуліаном. Після трагедії із батьками сестер (їх отруїли під час однієї з вечерь) у будинку панує гнітюча атмосфера що не дивно - усі мешканці мають проблеми з ментальним здоров’ям. Старша Констанс страждає на агорофобію й взагалі не полишає територію, Мері живе у своїй уяві, вірить у магічні ритуали та ненавидить жителів міста, ну а старий дядько одержимий мемуарами про смерть сім’ї Блеквуд, але вже губиться у власних спогадах… Не дивлячись на моторошну ситуацію, їм вдається спокійно жити та навіть радіти. Все змінюється коли на порозі зʼявляється їх кузен Чарльз який під виглядом турботи має план заволодіти статками родичів… це порушує й без того хитку реальність й призводить до трагічних наслідків й фатального фіналу…
Ненадійний оповідач, сімейні таємні, психологічні травми, чорний гумор, тотальний саспенс та ізоляція у старому «замку» - тут є усе за що ми цінуємо готичні романи. У цьому глибокому творі авторка зосереджує увагу не на зовнішніх хімеріях а на внутрішньому стані героїнь й це збіса лячно! Сюжет порушує питання жіночої незалежності у патріархальному суспільстві, дитячих травм та їх наслідків, прийняття інакшості, цькування натовпом та природи жорстокості, як колективної так і особистої.
В захваті від цього шедевру й якщо ви поціновувач жанру - неодмінно маєте прочитати цей роман! Рекомендую!
Моя оцінка 10/10
Особливо сподобалось, як переклали ім’я Мері-Киця – в оригіналі Merrycat, і ця гра звучання чудово передає її характер: ніби мила, але водночас абсолютно непередбачувана дитина.
Атмосфера в книги дуже моторошна, але не в традиційному сенсі. Це не жахи й не трилер, де тебе лякають подіями. Це більше про внутрішнє відчуття напруження, яке накопичується з кожним розділом. Історія коротка, затягує сильніше, ніж багато довгих романів. Буденність у домі Блеквудів виглядає досить дивно, тривожно, але і цікаво.
Мені дуже сподобалось, як Джексон подає історію – через це постійно ловиш себе на думці, що за всім цим стоїть щось потойбічне, хоча авторка нічого не говорить прямо.
Раджу тим, хто любить атмосферні, трохи дивакуваті та психологічно насичені історії. Особливо якщо вже знайомі з творчістю Джексон – тут її стиль розкривається на повну.