СРСР, Петроград, 1922-1924 роки. Кіра Арґунова та її сім‘я - колишні аристократи, позбавлені майна, житла, статусу після революції, які пробують пристосуватись до життя в нових умовах.
У книжці переплетено історичні факти з вигаданими подіями. А, можливо, не такими вже й вигаданими. Саме такий вплив на життя людей могла мати нова радянська влада і політика колективізму. Конформісти готові продати сім’ю-«віджилу інституцію»заради високого становища в партії. А люди з думкою, протилежною ідеології, просто хочуть вижити. Однак це надзвичайно складно, незважаючи на те, тримаєшся ти осторонь чи вступаєш у боротьбу.
Авторка прекрасно описує тогочасний світ і полювання на кожного заради підкорення всіх. Тут і «суспільний обов’язок» жінки, і можливості вільних стосунків, і шлюби з вихідцями з пролетаріату для згладження аристократичного минулого. Описано методи пропаганди та способи створення образу радянської людини, різницю між «неупередженим судочинством» та «судом класової справедливості».
Знайшлося місце також для любові, жертовності, зради.
Для мене «Ми, живі» - поки найцікавіший роман Айн Ренд. Він по-своєму є підручником з історії, маніфестом проти пригнічення людини державою, любовним романом і трагедією.