Відгуки і рецензії читачів
24.04.2026
Чи хотіли б ви на декілька днів повернутися в дитинство? Особливо якщо ви з покоління міленіалів? Так от, історія занурює нас в приблизно 80–90-ті роки, коли ми ще плоскогубцями перемикали телевізор, взагалі не мали телефонів, коли з’являлися перші пляшки Coca-Cola та інші імпортні й, як нам здавалося, «неземні» ласощі.
Це неймовірно тепла, затишна і добра книга! Про родину, про дружбу, про відданість. Вона змушує іноді посумувати за тими безтурботними часами дитинства, а іноді — веселить пригодами так, що важко стримати сміх. Разом із Сявкою та Тюбою ви полюватимете на привидів, зануритеся в річку Самару, ночуватимете в курені, розповідаючи страшні історії, вкрадете дефіцитний цукор та побуваєте лицарями (ну і пригадаєте, як це — пасти гусей). Ой, тут стільки всього, що все просто не перелічити, адже кожен розділ — це окрема історія з пригодами!
Окремо відзначу мешканців вулиці Солоної. Окрім двох головних героїв, тут неймовірна кількість харизматичних персонажів. У кожного своя особиста історія, і в кожному з них я «впізнавала» сусідів, які жили чи живуть поруч і яких можна зустріти на будь-якій вулиці.
Також додам, що мені сподобалося як це написано. Дуже живо, яскраво, колоритно і водночас простою мовою, через що книга читається неймовірно швидко. І пригадала, що мені дуже сподобалися перші слова в книзі: "колись ви вже були щасливі, просто забули". Ну це в саме серденько!
Висновок: взагалі я вже трошки відчуваю себе самопроголошеним амбасадором сучукрліту у видавництва! Поки що все, що я читаю з їхніх кейсів цього напряму, заходить мені ідеально. Ця чудова історія не стала винятком і залишила в моєму серці дуже багато позитивних емоцій. А взагалі, написала відгук і думаю, що із задоволенням прочитала б про пригоди цих двох у школі. Впевнена, там їм нудно не було б!
Це неймовірно тепла, затишна і добра книга! Про родину, про дружбу, про відданість. Вона змушує іноді посумувати за тими безтурботними часами дитинства, а іноді — веселить пригодами так, що важко стримати сміх. Разом із Сявкою та Тюбою ви полюватимете на привидів, зануритеся в річку Самару, ночуватимете в курені, розповідаючи страшні історії, вкрадете дефіцитний цукор та побуваєте лицарями (ну і пригадаєте, як це — пасти гусей). Ой, тут стільки всього, що все просто не перелічити, адже кожен розділ — це окрема історія з пригодами!
Окремо відзначу мешканців вулиці Солоної. Окрім двох головних героїв, тут неймовірна кількість харизматичних персонажів. У кожного своя особиста історія, і в кожному з них я «впізнавала» сусідів, які жили чи живуть поруч і яких можна зустріти на будь-якій вулиці.
Також додам, що мені сподобалося як це написано. Дуже живо, яскраво, колоритно і водночас простою мовою, через що книга читається неймовірно швидко. І пригадала, що мені дуже сподобалися перші слова в книзі: "колись ви вже були щасливі, просто забули". Ну це в саме серденько!
Висновок: взагалі я вже трошки відчуваю себе самопроголошеним амбасадором сучукрліту у видавництва! Поки що все, що я читаю з їхніх кейсів цього напряму, заходить мені ідеально. Ця чудова історія не стала винятком і залишила в моєму серці дуже багато позитивних емоцій. А взагалі, написала відгук і думаю, що із задоволенням прочитала б про пригоди цих двох у школі. Впевнена, там їм нудно не було б!
15.04.2026
"На вулиці Солоній" - про затишний і безпечний допубертатний період. Коли бабусі смачно годували онуків попри усю нароблену шкоду, даючи тим зрозуміти: хай би що ви накоїли, ми вас любимо. І таким чином забезпечували, що земля під маленькими ніжками не похитнеться, як би гучно ті ніжки по ній стрибали, здіймаючи куряву чи завалюючи паркани.
Я переконана, що ми всі наразі потребуємо таких книжок. Це не просто 200 сторінок дошкільного щастя, а стільки ж - вишуканого гумору, тонко вимальованих психологічних етюдів, пригод, дружби й радості. Адже саме це прописалося на вулиці Солоній біля річки Самари, де щодня бешкетують дві нерозлийводи: дівчинка Сявка (вона же Славка) й хлопчик Тюба (він же Адам Таманський). Біле й чорне, інь і янь, вогонь і... ні, не лід - ще більший вогонь. Недарма на останніх сторінках книжки баба Векла виносить вердикт:
- Пощастило вчительці бо була б вона бідна, якби вас двох в один клас оформили.
А читач лише киває зі знанням справи. Бо, розігрітий попередніми, вже встиг відлякнути голосним реготом усіх птахів і домашніх, коли читав про веселі пригоди Тюби й Сявки: як повиїдали дефіцитні цукерки, втрутившись у перше кохання дорослого родича, як розбили колінки, гасаючи вдвох на ровері, як грали в лицарів і прекрасних дам, чіпляючи на голови дуршляки й каструлі, чи як ловили привидів, просто посеред літа наштрикуючи їх лижними палицями...
Пригадуєте, як читали про Тома Сойера й Гека Фінна, зачудовано усміхалися й дивувалися, як вони так живуть по тих Америках? А тут своє, українське: смачне й колоритне, добре впізнаване, так що не треба й дивуватись. Просто заплющити на хвильку втомлені від ай- чи смарт-фонів очі й пригадати: а, точно, і в мене так було!
Читайте дебютний роман української письменниці й насолоджуйтесь. Щиро вам заздрю!
Дякую авторці за кілька годин чистої безтурботної радості! Бажаю натхнення й творчих успіхів і нетерпляче очікую наступних книжок!
Я переконана, що ми всі наразі потребуємо таких книжок. Це не просто 200 сторінок дошкільного щастя, а стільки ж - вишуканого гумору, тонко вимальованих психологічних етюдів, пригод, дружби й радості. Адже саме це прописалося на вулиці Солоній біля річки Самари, де щодня бешкетують дві нерозлийводи: дівчинка Сявка (вона же Славка) й хлопчик Тюба (він же Адам Таманський). Біле й чорне, інь і янь, вогонь і... ні, не лід - ще більший вогонь. Недарма на останніх сторінках книжки баба Векла виносить вердикт:
- Пощастило вчительці бо була б вона бідна, якби вас двох в один клас оформили.
А читач лише киває зі знанням справи. Бо, розігрітий попередніми, вже встиг відлякнути голосним реготом усіх птахів і домашніх, коли читав про веселі пригоди Тюби й Сявки: як повиїдали дефіцитні цукерки, втрутившись у перше кохання дорослого родича, як розбили колінки, гасаючи вдвох на ровері, як грали в лицарів і прекрасних дам, чіпляючи на голови дуршляки й каструлі, чи як ловили привидів, просто посеред літа наштрикуючи їх лижними палицями...
Пригадуєте, як читали про Тома Сойера й Гека Фінна, зачудовано усміхалися й дивувалися, як вони так живуть по тих Америках? А тут своє, українське: смачне й колоритне, добре впізнаване, так що не треба й дивуватись. Просто заплющити на хвильку втомлені від ай- чи смарт-фонів очі й пригадати: а, точно, і в мене так було!
Читайте дебютний роман української письменниці й насолоджуйтесь. Щиро вам заздрю!
Дякую авторці за кілька годин чистої безтурботної радості! Бажаю натхнення й творчих успіхів і нетерпляче очікую наступних книжок!
01.04.2026
«На вулиці Солоній» Ія Морела
Видавництво Лабораторія
Неймовірно щемлива, смішна, добра книжка про дитинство, яка заряджає наче сонячна батарея на позитив! Друкований вітамін Д який необхідно читати кожному для підняття настрою! Цей роман схожий за настроєм на «Тореадори з Васюківки» та «Пригоди Тома Сойєра», але зі своїм шармом та атмосферою.
Сюжет розповідає про пригоди семирічної дівчинки Сявки, що живе у маленькому містечку на вулиці Солоній - найкращому місці на світі, де кожен день неповторний, а мешканці мають свої історії та неповторні характери. Останнє дошкільне літо з люблячою бабусею, сварливим дідом, найкращим другом Тюбою та собакою Сірком.
Час що знайомий кожному - авантюри, дослідження, ризики, най навіть під загрозою нагоняїв лозиною по дупці (в моєму випадку кропивою))))
Кожен розділ це окрема природа - від лицарського турніру у дуршляку і магазину з грошима-листям до полювання на привидів або ж пограбування цукру на варення.
Читається легко, написано живою та простою мовою, сповненою гумору та диалективізму. Суцільне задоволення для поціновувачів козі-жанру. Рекомендую!
Моя оцінка 10/10
«Ми були господарями цього літа, вимірюючи щастя не годинами, а кількістю збитих колін та знайдених у піску скарбів»(с)
«Навіть найстрашніші дорослі секрети стають неважливими, коли у кишені лежить теплий камінець, а поруч — найкращий друг»(с)
Видавництво Лабораторія
Неймовірно щемлива, смішна, добра книжка про дитинство, яка заряджає наче сонячна батарея на позитив! Друкований вітамін Д який необхідно читати кожному для підняття настрою! Цей роман схожий за настроєм на «Тореадори з Васюківки» та «Пригоди Тома Сойєра», але зі своїм шармом та атмосферою.
Сюжет розповідає про пригоди семирічної дівчинки Сявки, що живе у маленькому містечку на вулиці Солоній - найкращому місці на світі, де кожен день неповторний, а мешканці мають свої історії та неповторні характери. Останнє дошкільне літо з люблячою бабусею, сварливим дідом, найкращим другом Тюбою та собакою Сірком.
Час що знайомий кожному - авантюри, дослідження, ризики, най навіть під загрозою нагоняїв лозиною по дупці (в моєму випадку кропивою))))
Кожен розділ це окрема природа - від лицарського турніру у дуршляку і магазину з грошима-листям до полювання на привидів або ж пограбування цукру на варення.
Читається легко, написано живою та простою мовою, сповненою гумору та диалективізму. Суцільне задоволення для поціновувачів козі-жанру. Рекомендую!
Моя оцінка 10/10
«Ми були господарями цього літа, вимірюючи щастя не годинами, а кількістю збитих колін та знайдених у піску скарбів»(с)
«Навіть найстрашніші дорослі секрети стають неважливими, коли у кишені лежить теплий камінець, а поруч — найкращий друг»(с)
