Найбільш вражаючим в книзі є те, наскільки правдиво, сильно і безкомпромісно вона змальовує жахіття війни.
Дуже сильно зображено сцену, яка показує, що забрати життя людини, стоячи лицем до лиця з нею, це зовсім не те ж саме, що вбити її здалеку, коли ти не бачиш людини, а бачиш тільки ціль. В першому випадку зробити це набагато тяжче, чим просто натиснути на гачок (або на кнопку). Читаючи, мимоволі задумуєшся про сучасну війну, яка щодня забирає життя.
Книга буде цікавою любителям творчості автора, поціновувачам класики, воєнної прози. Тим, хто роздумує про війну, її причини та наслідки для звичайних людей.
Однозначно варта уваги і часу, витраченого на читання!
Зрозуміло, чим усе закінчиться — тут не йдеться про несподіваний фінал. Але важливим є не “що сталося”, а як показано процес. Якщо прибрати автора і контекст, це звичайна історія про людей, яких кинули в м’ясорубку. Але коли ти читаєш це сьогодні, з України, то вже зовсім по-іншому на це все дивишся.
Книга написана добре, стримано і чесно. Чи потрібна вона сьогодні? Думаю, так. Але чи вона обов’язкова для прочитання — ні. Все залежить від того, що саме ви шукаєте в літературі та до чого ви готові психічно
А тут тема війни, безпосередньо на війні.
Перед нами головний герой, Пауль, який разом зі своїми однокласниками прямо зі шкільної лавки відправляється на війну. Семеро друзів з вісімнадцятирічних дітей, які ще не пізнали життя, перетворюються на дев'ятнадцятирічних старців, які ковтнули таку гірку пілюлю, яку ніхто б не захотів. Вони пережили (а хто і не пережив, бо це війна) спочатку сувору муштру на довоєнних навчаннях, а потім шокуючі перші хвилини на полі бою, де усі ці військові команди ні до чого. І будь-який командир, який з них знущався в казармі, у бою просто б наклав у штани.
Але наші друзі призвичаївшись до смерті (хоча чи можна до неї звикнути), до голоду, до смороду, до нелюдських умов життя (чи виживання) все таки знаходять хвилину, щоб знайти собі пригод на п'яту точку.
Так багато всього сказано у такому малому романі.
Хоч роман невеликий за розміром (конкретно у цьому виданні 240 сторінок), однак події, про які він оповідає, охоплюють не лише, власне, Західний фронт: протягом сюжету читач дізнається і про життя людей у напівзруйнованих прифронтових селах і містечках, і про становище поранених у госпіталі, побачить рідне місто головного героя у тилу, дізнається про життя у таборі для військовополонених, а також прочитає про такі собі центри прискореної підготовки, де зі вчорашніх школярів роблять «справжніх воїнів» і захисників Батьківщини.
Головний герой Пауль Боймер — досить меланхолійний, спостережливий юнак. Пауль, як і багато інших хлопців його покоління, був захоплений ідеєю завоювання та романтичних лицарських війн, про які їм розповідали у школі, однак, опинившись в окопі по колоні у багні, він швидко усвідомив, які порожнім і оманливим було його юнацьке сприйняття реальності.
Кілька слів про саме видання: воно зроблене доволі якісно, папір цупкий, книгу зручно тримати в руках, а за круту обкладинку, яка чудово вписується у всю «серію Ремарка» взагалі окрема дяка.
Як висновок, книга однозначно варто прочитання. Моя оцінка: 9/10.