Найкоротша історія демократії
«Найкоротша історія демократії» Джона Кіна — політичний нонфікшн про те, як люди брали участь у спільних рішеннях і обмежували владу. Політолог починає з ранніх зібрань у Сирії та Месопотамії, далі розглядає афінські збори й виникнення виборного представництва. Сучасну частину історії він пов’язує з контролем влади між виборами.
Від зібрання до виборного представництва
Кін пропонує шукати витоки колективних рішень і поза античними Афінами. У розділах про зібрання важить, хто може бути присутнім і говорити від власного імені. Із появою представництва питання змінюється. Людям треба визначити, хто говоритиме від їхнього імені й за якими правилами його обиратимуть. Кін розглядає ці зміни також у зв’язку з революціями у Франції та Америці.
Громадський контроль між виборами
Моніторною демократією Кін називає сучасну форму, у якій владу перевіряють і поза парламентом. Серед прикладів автора — громадські бюджети в Бразилії та комісія, яка враховує інтереси майбутніх поколінь в Уельсі. В одному випадку мешканці можуть вплинути на частину видатків, в іншому інституція ставить до рішень запитання про наслідки в майбутньому. Кін використовує ці приклади, щоб пояснити, як поряд із виборами виникають інші способи вимагати підзвітності.
Книжка підійде тим, хто хоче зіставити форми політичної участі за конкретними правилами. Її можна читати як історію інституцій і як виклад авторської концепції, що пов’язує сучасні механізми контролю з давнішими формами демократії. Переклад з англійської виконав Олександр Романюк.