Найкоротша історія Японії

Хайку, манґа, бойові мистецтва й шьоґуни: путівник строкатою і унікальною історією Японії

Що ми знаємо про Японію? Дзен, бойові мистецтва, суші, аніме, манґа… Її культура давно й глибоко проникла в наше повсякдення, і все ж сама країна досі лишається загадкою — острівною державою з непростими стосунками із зовнішнім світом.

Чому культура Японії викликає захоплення? Що ховається за її стриманістю, естетикою і зовнішньою гармонією? І як Японія, уникаючи колонізації, зуміла зберегти свою ідентичність, а згодом — і завоювати світ? Британська історикиня Леслі Даунер занурює читачів у вир японської історії, повної драми, краси й парадоксів: від закритого періоду Едо до епохи гіпермодерну. На сторінках «Найкоротшої історії Японії» оживають імператори — нащадки богині Сонця, самураї і шьоґуни, придворні дами й жінки-воїни, купці та гейші — ті, хто формував культурне обличчя Японії впродовж століть. Це новий крок у світ, де манґа і меч, дзен і бізнес, традиції і технології співіснують у досконалій рівновазі.

Чому варто прочитати книжку «Найкоротша історія Японії»?

• Точний і надзвичайно лаконічний наукпоп про Японію, що просто й доступно викладає історію унікальної острівної держави.
• Хайку, манґа, бойові мистецтва й шьоґуни — як Японія змогла сягнути такого потужного культурного й економічного прориву і як їй вдається впливати на решту світу й задавати провідні тренди?
• Авторка книжки — експертка з японської історії, яка тривалий час проживала в цій країні і пройшла навчання для гейш.

Про авторку:

Леслі Даунер (Lesley Downer) — британська журналістка, письменниця й експертка з японської історії. Тривалий час проживала в Японії, де навіть пройшла курс навчання для гейш. Працює на британських телеканалах (зокрема співпрацювала над створенням таких програм, як A Taste of Japan, Journey to a Lost Japan та Journey of the Heart) і викладає в одному з університетів Лондона. Авторка художніх і науково-популярних книжок, серед яких The Courtesan and the Samurai, A Geisha for the American Consul, The Last Concubine, The Shogun's Queen, The Shortest History of Japan, The Brothers: The Hidden World of Japan's Richest Family та багато інших.

Цитати:

Це історія маленької країни на самому краю світу, яка уникнула колонізації, подолала руїну Другої світової війни й не лише відродилася, а стала надзвичайно успішною і квітучою, зберігши свій унікальний характер і культуру. Це історія про імператора — нащадка богині сонця, а також імператриць, воєначальників, самураїв, торговців, бізнесменів, жінок-воїтельок, придворних дам, гейш і видатних особистостей, які сформували виняткове суспільство.

Японці експортували мідь, самородну сірку, віяла, полив’яний посуд і зброю, зокрема найкрасивіші у світі японські мечі, продаючи їх за грубі гроші на догоду гордовитим китайцям, котрі називали японські товари «даниною». А поверталися вони із мідними монетами, залізом, текстилем, вишитими виробами, витворами мистецтва, книгами та лікувальними травами. Завдяки цим коштам удалося оплатити будівництво храму Небесного дракона — Тенрю-джі.

Японці згадують чоловіків періоду Мейджі як героїв, які вели епічну боротьбу, не обмежену мораллю; як родоначальників імперії, подібних до вікторіанців у Великій Британії або нафтових і залізничних магнатів у США XIX століття. Вони народилися вільними від кайданів шьоґунату й відчули на своїх вустах смак свободи. Уся країна лежала біля їхніх ніг готова до підкорення. Нові правителі розпочали індустріалізацію та масштабні реформи, що сколихнули всі верстви населення. Вони хотіли перетворити Японію на сучасну державу, рівноцінну західним країнам, розірвати останні пута феодалізму і швидко надати їй промислової могутності. Наприкінці цього періоду Японія спромоглася кинути виклик Російській імперії — і перемогти.

Період Тайшьо був чудовим часом для жінок. Якщо в епоху Мейджі жінки мусили відповідати шаблону «доброї дружини, мудрої матері», то тепер юнки мали змогу працювати друкарками, ліфтерками, продавчинями, медсестрами, косметологинями, журналістками чи письменницями й здобути фінансову незалежність. Деякі моґи працювали офіціантками в кафе й віддавалися сексуальним утіхам, коли їм хотілося. Типовою моґою була Наомі із «Кохання бовдура» («Чіджін но Ай») — роману Танідзакі Джюн’їчіро про безнадійне кохання чоловіка до однієї з цих холодних, відсторонених жінок. 

У передчутті катастрофи японці шукали розради в ескапістських розвагах — еро-ґуро-нансенсу («еротика, гротеск, абсурд»), чорногумористичному захопленні всім чудернацьким, що не вписувалося в загальноприйняті норми. Вони поринули в гедоністичні насолоди так, ніби не було завтрашнього дня — а він і справді міг не наступити. Осередком цього декадансу вважалося казино «Фолі» в Асакусі, дикому токійському Іст-Енді. Тут юрби збиралися на еротичні перформанси, а письменник Кавабата Ясунарі розгорнув дію свого роману «Багряна банда Асакуси», сповненого ероґуро-нансенсу. Згодом він стане першим японцем, що отримає Нобелівську премію з літератури.