Історія мені сподобалась, і я обов'язково читатиму продовження. Сподіваюсь, воно буде таким же цікавим! Сам Натан мені дуже імпонує — він витривалий, здібний, сильний духом і тілом, чесний та добрий. І хоча його вважають напівтемним чаклуном, він викликає лише симпатію.
А от його подруга Анна-Ліза мені геть не сподобалася (взагалі маю підозру, що зрештою саме вона його підставить в якийсь момент).
Єдине, що зіпсувало враження — це згадки про російських письменників та росіян загалом. Через це знижую оцінку і дуже сподіваюся, що в наступній частині цього вже не буде."
Мені особливо сподобалося, як Саллі Грін створює персонажів. Вони вийшли настільки живими та об’ємними, що неможливо залишитися байдужим. Кожен герой має власні внутрішні суперечності, страхи, мрії, а їхні стосунки викликають справжні емоції - від захоплення до щему. Я закохався в усіх героїв трилогії без винятку, і кожна їхня поява на сторінках приносила нову хвилю емоцій.
Окремо хочу відзначити атмосферу книг. Вона тримає в напрузі, але водночас дозволяє поринути у світ, де магія переплітається з жорстокою реальністю. Це робить історію дуже правдивою, попри фантастичні елементи. Авторка говорить про важливі речі - свободу, любов, втрату, боротьбу із власними темними сторонами - і робить це щиро та без прикрас.
Фінал трилогії мене просто підкорив. Він сильний, емоційний і дуже правильно поставлений. Я закрив останню сторінку з відчуттям, що прожив цілу епоху разом із героями. І, чесно кажучи, мені навіть трохи сумно було розлучатися з цим світом.
Ця історія стала для мене справжньою подорожжю - хвилюючою, емоційною, місцями важкою, але безмежно цінною.
Трилогія Саллі Грін залишила глибокий слід у моїй душі, і я точно ще не раз повернуся до цих книг у думках. Для мене це ідеальне поєднання фентезі, драми й глибоких життєвих тем, яке я щиро рекомендую кожному.
⠀
Ми занурюємось в історію Натана. Він - син Білої чаклунки та могутнього Чорного відьмака. І це його прокляття. Адже вже з дитинства Рада вирішила, що він не може мати нормальне життя, оскільки невідомо, якої магії в ньому все ж таки більше.
⠀
Все починається не так і погано, але з кожним новим разом приходять нові Оповіщення від Ради, які мають все більше обмежень. А коли Натану виповнюється більше років, його взагалі відривають від родини й садять у клітку. Його мета - втекти звідти, знайти батька, отримати свої Дари, щоб стати відьмаком. Та це не просто, зважаючи на всі страхування Ради і на його охоронців.
⠀
Це фентезійна історія, але в цій частині мені якось не вистачало «декорацій», які б краще розповіли про устрій світу, де відбуваються події. Ми знаємо, що це світ, де є темні й білі чаклуни, а є люди, яких називають фейнами. І це, по суті, все. Хоча з іншого боку - ніби й цього достатньо, щоб зрозуміти суть. Ще одне питання: як Натану так легко вдалось втекти від Ловці? усю книгу всі тільки й говорять про те, які вони класні, крім того, вони дуже пильно стежили за Натаном все його життя, але він легко втік і переховувався від них, майже не докладаючи зусиль. Це було якось дуже просто.
⠀
Загалом книга мені сподобалась. Було читати її цікаво, адже авторка постійно тримає інтерес: що буде з Натаном? Чи отримає він Дари? Чи побачить свого батька?
⠀
Книга дуже динамічна й тому читалась мені швидко. Насправді перша частина дуже сумна, адже Натану доводиться пережити багато важких подій: втрата матері, ненависть сестри, булінг у школі, постійні заборони й ніби розмежування його з іншими, ніби він «істота», а не людина. Вибір, як жити, зробили за Натана, не давши йому навіть слова. Його загнали у клітку, начепили ярликів, дали тавро - саме Білі маги зробили з нього того, ким він стає упродовж книжки.
⠀
Тому читаючи, мені було цікаво спостерігати за тим, як змінюється Натан та як він досягає своїм цілей.
⠀
Ця історія була для мене незвичною, новою. Мені здається, я ще не читала подібного, що теж підігрівало інтерес. Незвично ще було через оповідь, адже деякі розділи були написані відсторонено, їх розповідав головний герой, але звертаючись до себе на «ти»: ти робиш те, ти думаєш про те і так далі.
⠀
Це підлітковий роман. Наступна частина - «Напівдикий».
Світ жорстокий, у ньому багато зла і болі. І в цьому світі є головний герой - підліток Натан. Він "не такий", тож йому доводиться відчути на собі жахливе ставлення, хоч він його не заслуговує. Авторка дуже круто виводить психологічний малюнок хлопця, який не опускає рук, знаходить у собі сили для боротьби і що неймовірно та важливо - не озлоблюється. Так - загартовується, так - місцями стає не менш безжальним до тих, хто його кривдить, але залишає в серці місце і для світла. І саме завдяки цьому отримує підтримку там, де й не очікує.
Переховування і переслідування, побудова планів, дивні знайомства - частина сюжету цієї історії, частина цього похмурого світу. А поза тим, читаємо про зболеного, самотнього підлітка, який попри все не втратив довіру, хоч це дуже важко в тих умовах, в яких він існує.
Дуже подобається стиль авторки: не пишномовний, але виразний, який дозволяє повністю зануритись в історію і повірити, що саме так усе й відбувається, що все це насправді.
Прочитавши першу частину, гадаю, просто неможливо залишитись байдужим до долі Натана, не захопитися його силою і не захотіти дізнатись, що ж із ним буде далі.
Це дуже похмура і в той же час зворушлива історія. Один з моїх улюблених циклів фентезі. Дуже рада, що ВСЛ вже ж вирішили його перевидати ще раз.
І цю трилогію однозначно треба віднести до категорії лгбтк+.
Рекомендую, 10/10.