0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни

(33 голоси)
Купити
Нагороди
  • Довгий список Книги року ВВС-Есеїстика-2024
  • Найкращі книжки 2023 року за версією ПЕН
  • Короткий список Книги року ВВС-Есеїстика-2024
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книгу Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни

Книжка потрапила у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН 

Довгий список Книги року ВВС-Есеїстика-2024

Війна увірвалася у кожен дім, поділила життя на «до» і «після», стала нашою новою реальністю. Щодня з'являються все нові й нові питання — як саме з цією реальністю співіснувати, не втратити в ній себе і до яких викликів ми маємо бути готовими.

Як ми можемо підготувати себе і країну до збільшення кількості людей з інвалідністю? Яким вектором рухатимемося далі? Чи не відступимо від цінностей, за які віддають життя наші люди, — свобода слова, рівні права? Як підготуватись до післявоєнного стану — можливого рівня насильства, радикалізму? Куди може зникати емпатія під час війни, навіть у найбільш чуйних людей? І чому ми ніколи не зможемо бути такими, як до 24 лютого?

Книжка громадської активістки Тані Касьян «Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни» наповнена історіями як людей не публічних, так і медійних особистостей нарівні з іншими. Чи усвідомлювали можливість повномасштабного вторгнення, чи складали тривожні валізи, де були напередодні 24 лютого… А також думками психотерапевта про те, чому люди не вірили до останнього, що може статись ескалація війни.

Авторка розповідає і про власний досвід, згадує,  яким був 2014-й рік для її рідного Маріуполя, та описує свою тривожність на початку лютого 2022 року, розмови з психотерапевтом, ветераном АТО. 

Разом з читачем Таня Касьян пройде шлях від першого усвідомлення війни до відповідей на питання «Як не програти після перемоги?». Бо навіть коли здається, що світло згасло, варто пам’ятати — воно завжди є всередині нас. І ми точно можемо його зберегти.

Чому варто прочитати книжку «Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни»?

  • Книга базується на п'яти стадіях прийняття неминучого, які описують нашу дійсність: заперечення — гнів — торги — депресія — прийняття.
  • Розмови з психотерапевтом, реальні історії та емоції людей, розповіді публічних осіб, цивільних та військових.
  • «Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни» допомагає пройти шлях від заперечення війни до прийняття дійсності та фактичного майбутнього.
  • Книга містить додатковий розділ, у якому зібрана коректна термінологія воєнного часу: як говорити про ВПО та біженців; про війну — чому це не конфлікт, не криза; про постраждалих від насильства та інші терміни, які можуть стосуватись вразливих груп: людей з інвалідністю тощо.

Про Таню Касьян:

Таня Касьян — письменниця, журналістка, громадська активістка. Народилася та виросла у Маріуполі. З 2014 року живе у Києві. Працювала журналісткою та головною редакторкою. Зараз очолює правозахисну організацію «Точка опори ЮА». Авторка книжки «Про що мовчать» та упорядниця «Довідника безбар’єрності», авторка та ведуча подкасту «Потрошку».

Цитати:

На психологічному рівні війна, з погляду агресора, — це заборона на життя. Ракетними обстрілами Росія шле нам повідомлення: «Не живіть! Згиньте!». Тому так важливо на війні хапатися за те, що робить нас живими. Хочеш — нафарбуй губи червоною помадою та набризкайся улюбленими парфумами. Хочеш — спи стільки, скільки можеш. Хочеш — випий чашку кави зі смачним тістечком. Хочеш — прихисти нарешті цуценя з притулку. Роби все, що дає тобі радість від того, що твоє життя триває. 

 

 «Я дозволяю собі зупинитися і втомитись. Тому я не дивлюсь у перспективу того, чи я зможу воювати роками. Я живу відрізками часу між ротаціями. І я не знаю, чи повернуся із фронту. Чи повернуся неушкодженою. Я не знаю, що на мене чекає далі. В мене залишилося дуже мало друзів. Кожна втрата дуже сильно б’є по мені, і я вже не готова нікого втрачати. А це продовжує відбуватись… Тому я не знаю, де та межа. Дозволяю собі стояти за нашу свободу, допоки зможу. Поки що я можу…».

 

Ціннісний конфлікт — це дуже сильна річ. Ми можемо хоч сто разів брехати собі, що байдуже, де батьки — в Росії, в Україні чи третій державі, аби родина була жива-здорова. Але коли справа доходить до розуміння базового сприйняття цього світу — де добро, а де зло, — замовчувати й терпіти стає складніше. І тут доводиться вибудовувати нові кордони та правила. Або ми перестаємо спілкуватися з людьми, які бачать світ викривлено. Або приймаємо їх, терпляче слухаємо, а потім усе ж таки перестаємо спілкуватися. Або приймаємо їх, терпляче слухаємо, але так само терпляче гнемо своє. Або просто приймаємо. Єдиного правильного рецепта для всіх немає. Кожен вирішує сам, як йому будувати стосунки з найріднішими або з тими, хто ними був.

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Категорія Нон-фікшн книги
Оригінальна назва Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни
Кількість сторінок 216
ISBN 978-617-8203-57-3 (паперове видання), 978-617-8203-58-0 (електронне видання), 978-617-8203-59-7 (аудіокнига)
Теми психологія
Розміри 145х215 мм
Літературний(а) редактор(ка) Анна Весній
Коректор(ка) Руслана Маринич
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Художній(я) редактор(ка) Тетяна Волошина
Дизайн обкладинки Марія Кінович
Автор(ка) Таня Касьян
Відгуки

«Нам треба говорити одне з одним, пояснювати, що відбувається з нашим психологічним станом. У кожного з нас свій поріг сприйняття того, що відбувається. Хтось живе собі спокійно далі після того, як танк розчавив йому ногу, а хтось отримує психологічну травму від гучних звуків. Нам треба вчитися приймати різність наших досвідів. Терпимість одне до одного зміцнить нашу націю і зробить її мудрішою».

Віктор Пилипенко, військовий та громадський активіст

«На психологічному рівні війна, з точки зору агресора, — це заборона на життя. Ракетними обстрілами Росія шле нам повідомлення: “Не живіть! Згиньте!”. Тому так важливо на війні хапатися за те, що робить нас живими».

Марія Фабрічева, психотерапевтка
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Маргарита 16.09.2024
Трохи іншого очікувала від цієї книги, і по анотації і по опису книги на сайті очікувала щось типу психологічного нон-фікшну про те, як легше переживати події повномасштабного вторгнення в психологічному плані. Тобто очікувала щось типу книги “Емоційні гойдалки війни”, а прочитала книгу дуже схожу по емоціям на книги “77 днів лютого” і “Маріуполь. Надія”. Тобто я не була морально готова читати про свідчення очевидців, які переживали події в Маріуполі, чи в Бучі. Так, я вже читала книги-свідчення про події повномасштабного вторгнення, але до прочитання книги “Маріуполь. Надія” я готувалась морально, і вона здалась мені навіть трохи легшою в плані переживань. Я не кажу, що книга погана, але очікування по анотації були трохи інші.

Чомусь мені здалось, що тут буде більше порад психологів. Авторка книги - не психологиня, вона ділиться моменти своєї терапії і порад психотерапевта, але все-таки більше тут про свідчення очевидців, про те, як вони переживають події війни і намагаються триматись морально і особистий досвід авторки. В книзі було багато болючих моментів, які можуть, як мені здається, ретравмувати.

Якщо вам цікаво прочитати більше про те, як психологічно триматися під час війни, все-таки радила би книгу “Емоційні гойдалки війни”, яку як раз цитують в “Наше. Спільне”: “Усі наші почуття та емоції нормальні на війні, і треба давати собі на них дозвіл. Єдине, що ненормальне, — це сама війна.”
Марія Полякова 02.03.2024
Говорити про війну — це завжди складно. Але ще складніше, коли вона ще не закінчилася. Коли біль ще така сильна. Коли спогади про перші дні вторгнення настільки чіткі та яскраві. Але замовчувати це зараз теж не треба.
В книзі Тані Касьян зібрані зібрані спогади різних людей про початок повномасштабного вторгнення, а також коментарі психолога.
Головний висновок — всі ми різні, і немає єдиного способу побороти цю травму. Комусь потрібно бути на самоті, іншим — в компанії. Хтось переживатиме це мовчки, комусь обов'язково потрібно виговоритися. Хтось лікується сльозами, хтось — сміхом. Всі пережили різне. Немає двох однакових історій.
Але потрібно вчитися жити з цим досвідом, адже він назавжди залишиться з нами.
І попри всі страждання, що нам довелося і ще доведеться пережити, потрібно залишитися людьми. Не можна дозволити собі перетворитися на своїх ворогів після перемоги.
Власне, ця книга про це. Про те, як цього досягти. Про те, як це пережити. Про те, як ми можемо допомогти іншим і собі.
Книга-біль, книга-ліки.
Зазвичай я люблю згадки про рідне місто Дніпро в книгах. Але тут його згадували в світлі трагедії, коли ворожа ракета влучила в будинок і забрала життя десятків людей. Тому тут я теж ридала.
Читайте, купуйте, такі книги нам потрібні!
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*