Відгуки і рецензії читачів
31.10.2026
Якщо ви йдете в цю книжку за боді-горором, то, думаю, можете трохи здивуватися. Бо для мене це в першу чергу зовсім не боді-горор, а історія про втрату. Дуже меланхолійна, темна, місцями навіть депресивна — і мені цей вайб, на диво, дуже зайшов.
Тут є боді-горор, звісно. Є дивні метаморфози тіла, є загадкова істота, яку Лія зустріла під час експедиції, але авторка зовсім не робить на цьому головного акценту. І я цьому навіть рада, бо йшла в книжку саме за історією про втрату й про те, як відпустити близьку людину, коли вона вже не та, якою була раніше.
Мені дуже сподобалося, як це все написано. Стиль Армфілд такий ліричний, тонкий і трохи сумний — прямо під настрій цієї історії. Книжка сама по собі не дуже швидка, але я прочитала її буквально за два дні на одному подиху. І, якщо чесно, думаю, що це було найкращим рішенням, бо таку історію взагалі не хочеться розтягувати на тиждень чи два.
При цьому я не можу сказати, що повністю довіряла оповідачці. Мірі, яка чекає на Лію з експедиції, для мене виглядає не надто надійною оповідачкою. Усе, що ми бачимо, — це її сприйняття того, що відбувається з дружиною після повернення. Тому тут я б не стала сприймати все буквально.
І ще мені здається, що багато хто міг очікувати від цієї книжки більшого саме від горорної частини. Особливо з огляду на те, що в сюжеті є експедиція, невідома істота і всі ці моторошні зміни. Але насправді авторка досить швидко й уривчасто показує взаємодію(?) Лії з істотою, і ми так і не дізнаємося, що це була за істота.
Мене це взагалі не розчарувало. Я не чекала тут Лавкрафта з детальним описом невідомого чудовиська. Для мене ця істота була радше поясненням того, що сталося з Лією, а не головною загадкою, яку потрібно розгадати.
Тому загалом я залишилася дуже задоволена. Це така маленька, красива й сумна історія про втрату, прийняття і спробу відпустити людину, яку ти любиш.
Єдине — якщо ви зараз самі перебуваєте в депресивному стані, я б, мабуть, не радила брати її в руки. Вона точно не з тих книжок, які піднімуть настрій 🥲
Але мені її меланхолія дуже зайшла.
⭐️8/10⭐️
#відгук
Тут є боді-горор, звісно. Є дивні метаморфози тіла, є загадкова істота, яку Лія зустріла під час експедиції, але авторка зовсім не робить на цьому головного акценту. І я цьому навіть рада, бо йшла в книжку саме за історією про втрату й про те, як відпустити близьку людину, коли вона вже не та, якою була раніше.
Мені дуже сподобалося, як це все написано. Стиль Армфілд такий ліричний, тонкий і трохи сумний — прямо під настрій цієї історії. Книжка сама по собі не дуже швидка, але я прочитала її буквально за два дні на одному подиху. І, якщо чесно, думаю, що це було найкращим рішенням, бо таку історію взагалі не хочеться розтягувати на тиждень чи два.
При цьому я не можу сказати, що повністю довіряла оповідачці. Мірі, яка чекає на Лію з експедиції, для мене виглядає не надто надійною оповідачкою. Усе, що ми бачимо, — це її сприйняття того, що відбувається з дружиною після повернення. Тому тут я б не стала сприймати все буквально.
І ще мені здається, що багато хто міг очікувати від цієї книжки більшого саме від горорної частини. Особливо з огляду на те, що в сюжеті є експедиція, невідома істота і всі ці моторошні зміни. Але насправді авторка досить швидко й уривчасто показує взаємодію(?) Лії з істотою, і ми так і не дізнаємося, що це була за істота.
Мене це взагалі не розчарувало. Я не чекала тут Лавкрафта з детальним описом невідомого чудовиська. Для мене ця істота була радше поясненням того, що сталося з Лією, а не головною загадкою, яку потрібно розгадати.
Тому загалом я залишилася дуже задоволена. Це така маленька, красива й сумна історія про втрату, прийняття і спробу відпустити людину, яку ти любиш.
Єдине — якщо ви зараз самі перебуваєте в депресивному стані, я б, мабуть, не радила брати її в руки. Вона точно не з тих книжок, які піднімуть настрій 🥲
Але мені її меланхолія дуже зайшла.
⭐️8/10⭐️
#відгук
18.10.2026
написано дуже красиво і ніжно, наче тобі обіймають ноги, кладуть голову на коліна, і ви сидите й дивитеся на захід сонця. моє затишне фентезі. головні героїні цікаві, їх легко розрізнити, вони мають особистості і водночас люблять одна одну, і ця любов складається з намистинок повсякденних дрібниць, за чим особливо приємно спостерігати
водночас (і це вже моя проблема, а не книги) я не можу читати історії, де чітко не вказано, що магічні/фентезійні елементи - наслідок попайки персонажів або все ж щось нереальне. в будь-якому випадку, розкриття оцих елементів для мене було якесь нуляче, а провести паралелі мені було тяжко, як і вигадати самій якісь приховані сенси.
що сталося з зубом мірі, який болів всю книгу? що сталося з телевізором нагорі, який горлав весь час? що сталося з кармен? де маттео? центр? око?
гарної прози мені мало. книга нагадала мені 'i who have never known men' по моїм емоціям, але остання викликала відчуття геніальності, а ця - незавершеності через непродуманість.
час був проведений суперсько, я не пожаліла ні про хвилину разом з цією книгою, але історії мені не вистачило, як і деяких опорних колон в ній
водночас (і це вже моя проблема, а не книги) я не можу читати історії, де чітко не вказано, що магічні/фентезійні елементи - наслідок попайки персонажів або все ж щось нереальне. в будь-якому випадку, розкриття оцих елементів для мене було якесь нуляче, а провести паралелі мені було тяжко, як і вигадати самій якісь приховані сенси.
що сталося з зубом мірі, який болів всю книгу? що сталося з телевізором нагорі, який горлав весь час? що сталося з кармен? де маттео? центр? око?
гарної прози мені мало. книга нагадала мені 'i who have never known men' по моїм емоціям, але остання викликала відчуття геніальності, а ця - незавершеності через непродуманість.
час був проведений суперсько, я не пожаліла ні про хвилину разом з цією книгою, але історії мені не вистачило, як і деяких опорних колон в ній
13.02.2026
Це дуууже дивна книжка. Вона зробила щось зі мною. Мені здавалося,що вона мене абсолютно не торкає і не чіпляє. Що вона мені подобається.
Але у фінальній сцені,яку я дочитувала зранку в дорозі на роботу,я раптом заплакала. Я не очікувала цих сліз,вони мене шокували.
Ця книга говорить на рівні емоцій. Її не можна аналізувати,вона написана як хаотичні мазки акварелі по полотну. Або як музика. Не знаю,чи можна її розкласти на сенси,але її точно можна відчути і мені вона зрезонувала.
Я би сказала,що ця книга про горе, про біль від втрати. Точніше від тієї пустоти,яка слідує на нею. Про відпускання і смирення. Але я впевнена,що кожен побачить там щось своє.
Книга складається із образів і метафор,тому відповідей про океанських монстрів чи природу фантастичних змін із Лією там нема.
Але я і не думаю,що вони потрібні.
Далі спойлери!!!!
Я думаю,що Лія не повернулася з океану. Я думаю,що ця книга про переживання втрати тими людьми,чиї близькі зникли безвісти. Я думаю, що усе,що відбувалося із Лією в квартирі - відбувалося у Мірі в голові. Так вона відпускала надію і приймала свою утрату.
Зрештою,там є цитата про те,що найважче тим,чиї рідні зникли,адже тоді цим людям доводиться вбивати рідних власноруч-власноруч ховати свою надію. Саме це відбувається у фінальній сцені 💔
Але у фінальній сцені,яку я дочитувала зранку в дорозі на роботу,я раптом заплакала. Я не очікувала цих сліз,вони мене шокували.
Ця книга говорить на рівні емоцій. Її не можна аналізувати,вона написана як хаотичні мазки акварелі по полотну. Або як музика. Не знаю,чи можна її розкласти на сенси,але її точно можна відчути і мені вона зрезонувала.
Я би сказала,що ця книга про горе, про біль від втрати. Точніше від тієї пустоти,яка слідує на нею. Про відпускання і смирення. Але я впевнена,що кожен побачить там щось своє.
Книга складається із образів і метафор,тому відповідей про океанських монстрів чи природу фантастичних змін із Лією там нема.
Але я і не думаю,що вони потрібні.
Далі спойлери!!!!
Я думаю,що Лія не повернулася з океану. Я думаю,що ця книга про переживання втрати тими людьми,чиї близькі зникли безвісти. Я думаю, що усе,що відбувалося із Лією в квартирі - відбувалося у Мірі в голові. Так вона відпускала надію і приймала свою утрату.
Зрештою,там є цитата про те,що найважче тим,чиї рідні зникли,адже тоді цим людям доводиться вбивати рідних власноруч-власноруч ховати свою надію. Саме це відбувається у фінальній сцені 💔
21.10.2025
«Наші дружини на дні морському» Джулія Армфілд
Моторошна готична казка для дорослих у якій романтика поєднується із химерним маревом, науковою фантастикою та навіть філософськими роздумами.
Лія - океанологиня, що відправилася у дослідницьку експедицію на морське дно і замість трьох тижнів пробула там 6 місяців.
Мірі - її дружина, чекала на повернення коханої, переживала та тужила й майже змирилася із втратою, коли Лія повертається… але відбувається щось незрозуміле, жінка відчуває що це вже не її партнерка…яка майже не їсть, не розмовляє, постійно сидить у ванній, до того ж починає змінюватися фізично….
Історія ведеться від обох героїнь - читач слідкує за подіями у теперішньому часі очима Мірі, а також за допомогою щоденника Лії під час занурення.
Цей незвичний твір про любов і жертовність заради кохання… уявіть що Кафка написав любовний роман про океан - мабуть саме так я б описав цю книгу. Справжній жахастик сповнений поезії, метафор та глибоких образів.
Дуже сподобалось!
Моя оцінка 9,5/10
Моторошна готична казка для дорослих у якій романтика поєднується із химерним маревом, науковою фантастикою та навіть філософськими роздумами.
Лія - океанологиня, що відправилася у дослідницьку експедицію на морське дно і замість трьох тижнів пробула там 6 місяців.
Мірі - її дружина, чекала на повернення коханої, переживала та тужила й майже змирилася із втратою, коли Лія повертається… але відбувається щось незрозуміле, жінка відчуває що це вже не її партнерка…яка майже не їсть, не розмовляє, постійно сидить у ванній, до того ж починає змінюватися фізично….
Історія ведеться від обох героїнь - читач слідкує за подіями у теперішньому часі очима Мірі, а також за допомогою щоденника Лії під час занурення.
Цей незвичний твір про любов і жертовність заради кохання… уявіть що Кафка написав любовний роман про океан - мабуть саме так я б описав цю книгу. Справжній жахастик сповнений поезії, метафор та глибоких образів.
Дуже сподобалось!
Моя оцінка 9,5/10