Книга детально аналізує, як нацистська ідеологія вплинула на економіку Німеччини та Європи, а також як деякі бізнесмени скористалися цими змінами для особистого збагачення. Де Йонг вміло поєднує факти, історичні документи та інтерв'ю з істориками, що створює глибоке та багатогранне розуміння теми. Його аналітичний підхід дозволяє читачам усвідомити, що бізнес і політика нерозривно пов’язані, особливо в умовах кризи.
Однією з найсильніших рис книги є детальні портрети ключових персонажів — бізнесменів, які стали мільярдерами завдяки своїй співпраці з нацистами. Де Йонг не просто розповідає їхні історії, а й ставить питання про моральність їхніх вчинків. Чи можна виправдати збагачення на фоні гуманітарної катастрофи? Яка роль бізнесу у виникненні тоталітарних режимів?
Автор також підкреслює, як у післявоєнний період ці "нацистські мільярдери" уникали відповідальності за свої дії, і яким чином вони продовжували впливати на економіку та політику вже у новій Європі. Цей аспект книги є особливо важливим, оскільки показує, що наслідки їхніх вчинків не зникли з падінням режиму.
Стиль написання Де Йонга чіткий і зрозумілий, що робить складні концепції доступними для широкого кола читачів. Він майстерно поєднує наукову точність з інтригуючим наративом, завдяки чому читання стає не лише інформативним, а й захоплюючим. Кожна глава наповнена новими відкриттями і шокуючими фактами, які спонукають до глибоких роздумів.
Книга "Нацисти-мільярдери" є важливим внеском у літературу про історію Другої світової війни, яка часто зосереджується на людських трагедіях, але рідко розглядає фінансові й економічні аспекти. Вона не лише інформує, але й запитує — про мораль, справедливість і відповідальність.
У підсумку, цей твір стане корисним як для істориків, так і для всіх, хто цікавиться сучасною історією, економікою та політикою. "Нацисти-мільярдери" — це не просто книга про минуле; це застереження для майбутнього, нагадування про те, як легка аморальність може призвести до катастрофічних наслідків. Читачі, які прагнуть зрозуміти складні механізми влади та бізнесу, обов'язково знайдуть цю книгу не лише інформативною, а й провокуючою до роздумів.
Ця книга — про найбагатших людей Німеччини та їхній шлях до успіху.
А ще тут історія про Маґду, дружину Гіммлера, яку ще називали "першою леді Райху". Життя, як і смерть, були насиченими подіями, страшними й несподіваними.
Можливо, вам не знайомі прізвища цих людей, але ви точно чули назви торгових марок, що їм належать — Mercedes, BMW, Dr.Oetker, Volkswagen, Porsche, Siemens та багато інших.
Але їх об'єднують не тільки мільярди, якими вони володіють, але й спільна історія їх отримання. Адже всі вони заробили свої статки, підтримуючи Гітлера, використовуючи аріїзацію та працю поневолених бранців з концтаборів.
Ці люди використали війну та трагедії тисяч людей як спосіб заробити. І, що найстрашніше, не отримали за це покарань, продовжили процвітати й далі. Й те, що мене обурило найбільше — навіть коли Німеччина визнала свої помилки й почала виплачувати репарації потерпілим, ці мільярдери не дали нічого, адже не погоджувалися, що в чомусь винні...
Вважаю, що ця книга обов'язкова до читання, щоб після перемоги ми не забули покарати всіх, хто нажився на війні...
Найбагатші люди Німеччини, власники мільйонних статків, спокійно перейшли на воєнне виробництво, отримували надприбутки і нікого не мучила совість, що вони приклали руку до знищення мільйонів людей через хворі імперські забаганки Гітлера. Їм привозили «рабів» на заводи, безкоштовну робочу силу, людей, яких експлуатували до смерті від виснаження, людей, яких утримували в нелюдських умовах, антисанітарії, напівголодними, людей, яких змушували робити зброю, що вбивала їх же сусідів, родичів, співгромадян.
Міліонери, що спокійно скидались мільйонами на потреби партії та режиму, аби лише залишитись біля «корита», люди, що заробили колосальні гроші на відібраних у євреїв підприємствах. І потім ці люди роблять здивовані очі – «ми нічого не знали, не робили, не вбивали, ми жертви режиму». А найбільше, що лякає і від чого мене трусило – їм вірять. Так же «складно» довести, що вони брали участь у війні, що їх капітал воював, що їх заводи виготовляли озброєння, що вони підтримували режим, підтримували знищення цілих націй. Гроші роблять все: чорне-білим, вбивцю-святим.
Дуже раджу прочитати, адже в нас зараз відбувається теж саме.
Ця цитата не належить автору книжки. Це слова Гіtлера, сказані в лютому 1933-го в Берліні на зустрічі з групою магнатів. Ці слова використав у своїй вступній промові прокурор в ході судового процесу на Нюрнберзькому трибуналі щодо одного з тих підприємців, гера Фрідріха Фліка. Він єдиний з учасників тієї сумнозвісної здибанки був засуджений за вчинення воєнних злочинів: за використання примусової та рабської праці, за розкрадання, за фінансування діяльності сс.
Будь-які політичні процеси потребують матеріального підкріплення та фінансування. Грошей треба всім і на все: від агітації та пропаганди до підтримання режиму у випадку його встановлення. Це звір, який жере багато, але на якому можна і поїздити. Отож найбагатші й найвпливовіші чоловіки Німеччини зустрілись за пропозицією Гitлера задля узгодження своїх дій. Якби вони відмовились фінансувати діяльність партії, може би так і не розбагатіли, зате може би й війни таких масштабів не було. Хто зна.
Вливаючи незначні для себе суми, магнати отримали зелене світло на розбудову своїх приватних імперій в часи тиранії. Їм було «байдуже, на що пішли ці кошти - на зарплату чи на смертоносний газ». Фінансування режиму супроводжувалось використанням примусової та рабської праці на підприємствах. До прикладу, поряд із заводом будували допоміжний табір, куди постачали полонених. Компанія утримувала цей табір і «орендувала» в сс кожного в’язня. Умови проживання і праці були жахливими, полонені помирали від голоду, перевтоми і хворіб.
А ще успішно проводили «аріїзацію» підприємств, купляючи їх за безцінь у власника-єврея. Потім прикривались свободою договору, адже безоплатно ніхто нічого нічого не відбирав, що узгодили, те і отримали.
Перепрофільовували свої заводи під виготовлення зброї чи деталей для її виробництва, наживаючись на торгівлі та фінансуючи війну і вбивства.
Дивина (хоча ні), що усі ці магнати після відкриття істини про шляхи збагачення, ставали ще багатшими. Усе продавалось. Практичні усі отримали свої «персілшайни» - свідчення про допомогу потребуючим. Так виросли концерн BMW, Daimler-Benz, Volkswagen та Porsche, і навіть випічкові Dr.Oetker. Думаю, якщо заглибитись в історію різного роду бізнесів, які існували в часи ДСВ, то можна буде відслідкувати дотичність кожного з них до наzистського режиму тим чи іншим способом. Проте далеко не усі поводились так зухвало.
Історія родин, у володінні яких залишились названі концерни, багато в чому нагадує історію Буденброків. Слід тиранії залишається з ними, хоча це не заважає їм утримувати шалені статки досі.
Книжка написана дуже цікаво, хоч і рясніє німецькими прізвищами, підприємницькими деталями. Автор опрацював величезний масив інформації, зібравши вершки і подавши її нам у акуратному концентрованому вигляді. Варточит.
Особливо ті, які найбільше приклалися до економічного грабунку наших людей та територій. Саме до такого висновку я дійшов, коли перегорнув останню сторінку книжки.
Автор – Давид де Йонг, нідерландський журналіст, який спеціалізується на фінансах, вирішив розказати світу про власників BMW, Porsche, Volkswagen та низки інших корпорацій, які збагатилися під час Другої світової війни. У тому числі на праці українців, поляків, французів, словаків та інших поневолених німцями народів.
Де Йонг фокусується на історії п’яти династій: Квандтів, Фліків, Порше-Пієхів, Еткерів, фон Фінків. З цих прізвищ я знав лише Порше через автомобільну однойменну марку. Виявилося, що засновник Порше проєктував фольксваген-жук, який став легендою і приніс родині Порше-Пієхів сотні мільйонів доларів.
Кожна з цих родин доклалася до успіху нацистської партії: підтримували Адольфа Гітлера спочатку грошима, а потім самі вступили до лав нацистів, бо відчули вигоду. Вони отримали вигідні контракти на виробництво зброї, уніформи, їжі, автомашин. Усього, що потрібно армії.
Книжка легко читається, автор пояснює усі терміни. Правда, на початку я плутав Фліків і фон Фінків, та Герберта Квандта та Гарольда Квандта (фантазія у батька, як ви розумієте, була не дуже). Проте швидко звикається до цього, оскільки у кожної родини своій шлях, а у Герберта та Гарольда різні характери.
Незважаючи на те, що нацистська Німеччина програла війну, жодна з родин нацистів-мільярдерів не збідніла. Навпаки: вони навіть змогли збільшити свої активи. Їм це вдалося завдяки початку Холодної війни (протистояння США та СРСР) та тим, що денацифікація проводилася для галочки, і всі злочинці змогли повернути свої бізнеси.
В останній частині книги автор докладно розказує про спадкоємців нацистів. Як вони замовчують злочини своїх батьків та дідів, створюють благодійні фонди на їхню честь та вважають їх хорошими людьми.
Для мене ця книжка вчергове підтвердила, що справедливість у житті трапляється вкрай рідко. Особливо, якщо йдеться про великі гроші. На жаль.