Навола
Про книжку «Навола» Паоло Бачігалупі
Епічне фентезі про боротьбу за владу, політичні інтриги і зради від лавреата премій Небула і Г’юґо Паоло Бачігалупі!
Твій розум має бути гострим, як кинджал, потайливим, наче риба у воді, та спритним, мов лис. Бо таким і є наволієць. Це у тебе в крові. Тебе вигодував груддю сам Скуро. З цим правом ти народився.
Навола — безжальне місто-держава, де впливові родини торгують долями, а гроші важливіші за мораль. Наймогутніші серед них ді Регулаї, влада яких охоплює континенти, купує міста і руйнує королівства. Вони не втручаються в політику. Вони просто володіють нею.
Спадкоємець імперії Давіко ді Регулай невдовзі має взяти на себе кермо родинного бізнесу й приборкати зрадливе море навольської дипломатії. Але місто, що всіяне таємницями, фальшивими обличчями, реліквіями і голосами із минулого, включно з оком скам’янілого дракона — талісманом, що здавна охороняє їх дім, не збирається підкорятися.
Напруга зростає. Доля Давіко тепер залежить не лише від сили і багатства, а й від того, хто стоїть поруч. Бо найстрашніші загрози не завжди мають обличчя ворога.
Чому варто прочитати книжку «Навола»?
- Епічний політичний роман-бестселер від лавреата премій Небула і Г’юґо.
- Приголомшливе фентезі про зради, інтриги, хіть і владу, з нікальною світобудовою і запальним сюжетом.
- Складні персонажі, моральні дилеми й історія дорослішання у мафіозній родині, сповненій жагою до грошей.
- Сподобається прихильникам «Гри престолів» Джорджа Мартіна, «Шляху королів» Брендона Сандерсона, «Колеса часу» Роберта Джордана, «Дюни» Френка Герберта, а також романів Джо Аберкромбі, Ніла Шустермана і Фонди Лі.
Про автора:
Паоло Бачігалупі (Paolo Bacigalupi) — американський письменник, автор історичних і фантастичних романів. Дебютний роман Паоло The Windup Girl вийшов у 2009 році й здобув премії Небула і Г’юґо. Він також є автором романів The Water Knife, The Tangled Lands та Navola.
Має кілька збірок оповідань, серед яких Pump Six and Other Stories, Pocketful of Dharma, The Fluted Girl, The People of Sand and Slag та інші. Його публікації можна знайти у виданнях The Magazine of Fantasy & Science Fiction, Asimov's Science Fiction і High Country News.
Лавреат низки премій, серед яких премії Джона Кемпбелла, Теодора Стерджена та багато інших.
Цитати:
Спогади було не тим словом. Спогади населяють думки людей. Ми користуємося ними, як міфами, щоб самим собі себе пояснити: хто ми такі, звідки походимо, куди прямуємо — як моя вам історія. Ми прикрашаємо історії, щоб пояснити, виправдати й обілити. Я втратив інтерес приховувати, ким я був і що зі мною стало. Я втомився від брехні і виправдань і волію тільки розкритися перед вами, щоб ви бодай зрозуміли, навіть якщо не пробачите.
І все ж навіть тепер я вишукую найкращі спогади й стараюся притлумлювати найгірші.
Дракон не таке створіння. Навіть те, що я бачив, не доречно назвати спогадом. Дракон існував. Він не просив вибачень.
Ми ді Регулаї, Давіко. Ми завжди за дошкою. Ми сидимо за дошкою, коли ведемо торгові угоди за чаєм і коли п’ємо з послами вино. Ми сидимо за дошкою, коли граємо з друзями в карталедже. Ми сидимо за дошкою, коли відвідуємо весілля і коли ходимо в катреданто. Ми ді Регулаї. Кожен наш крок має значення. Незабаром ти станеш чоловіком, тож час тобі й поводитися відповідно. Ми за дошкою завжди. І ми ніколи, ніколи не поступаємося іншим.
Наші язики прицвяхують до дверей катреданто, а наші роздуті тіла плистимуть Лівією, і ти, моє дитя, хай яке невинне, потрапиш у лапи торгівців стражданням...
Ви здивовані? А не варто. Це Навола. Така її політика. Коли зчіплюються сім’ї, собаки гладшають, як співається у відомій дитячій пісеньці.
У Мераї кажуть, що наволійці кручені, мов коси їхніх жінок, і тут я не можу не погодитись. Але все ж, як казав Аґан Хан, коли ми віднаходимо те, чого прагнемо, наші серця несуться стрімко й правдиво. До цього я б іще додав, що наші обіцянки міцні, мов сніги С’єлофріджо, і такі ж холодні.
Захопливо й занурює з головою… Бачігалупі вже давно майстерно зображує героїв, які шукають рівновагу, опинившись під тиском неконтрольованих сил, і Давіко, можливо, його найсильніший персонаж у цьому плані. «Навола» — безперечно, новий творчий напрям для автора, і приємно відзначити, що його найсильніші навички оповідача перейшли сюди без жодних втрат.
Розкішно деталізований і до краю захопливий, «Навола» по праву має стати одним із найвидатніших фентезійних романів сучасності. Його надто реальні жахи подано з надзвичайною майстерністю. Це справжній шедевр — книга, що тримає, лякає і зачаровує водночас.
Просякнута отрутою, зрадою і розпустою, «Навола» читається так, ніби ти занурюєшся в розкішну ванну, наповнену кров’ю.
Медічі з Флоренції зустрічають Тоні Сопрано з Нью-Джерсі, і все це — з вишуканою краплею високого фентезі й щедрою порцією крові. «Навола» — грандіозний тріумф уяви від оповідача на піку своєї майстерності.
Безсумнівний тріумф «Наволи» — у її справжній новизні: це той фентезі-роман, про який ти не здогадувався, що хочеш його прочитати.