Вперше книгу я почала читати два роки тому. Але почала я її читати не восени (а це дуже осіння книга), тому вирішила відкласти її на осінь.
І от пройшло два роки , і я згадала, що її треба дочитати.
Звісно, довелося починати все з початку.
Історія має цікавий початок і сюжетний троп, який я дуже люблю - це часові петлі.
Але петля тут незвичайна.
В ніч на Гелловін головна героїня бачить як її син (добрий, чуйний) вбиває людину.
Кров, труп, поліція, затримання.
А на завтра вона прокидається і розуміє, що цього ще не сталося, бо вона прокинулася в день перед вбивством.
Жінка намагається розібратися і в цій часовій абсурдщині, і в тому, чому її син вчинив такий страшний злочин.
Але розбиратися стає все важче і важче, адже кожен наступний день її просто відділяє від моменту «х», але не приносить ніяких пояснень.
Мені сподобалася перша половина книги, а потім почалося щось дивне і незрозуміле.
Мені було і нецікаво, і нудно слідувати за сюжетом.
Тому за ідею книгу хвалю, за реалізацію не можу поставити високу оцінку.
Я ще й дуже люблю сюжети з подорожами в часі, замкнутими часовими петлями, ефектом «дня бабака», коли головному герою доводиться знову і знову проживати події, намагаючись щось змінити. Тут цей елемент був реалізований досить цікаво, а атмосфера підтримувала напруження. Можливо, це не глибока філософська проза, але як історія для вечірнього занурення - чудовий варіант. Рекомендую, особливо якщо ви шукаєте щось легке, але небанальне
"Вона хоче спинитися бодай на мить, припинити розгадувати всі ці незрозумілі ключі, припинити рухатися не вперед, а тільки назад, назад, назад, припинити цю гру, де жоден хід не приносить додаткових очок, а тільки відбирає їх.
— Що в нас є поїсти? — додає вона.
Батько знизує плечима, і в цьому жестові стільки щастя.
— Та байдуже, — каже він. — Інша людина поруч перетворює життя на церемонію, адже так? Навіть якщо ми просто покладемо боби на тости".
Цей детектив розповідає нам історію юристки Джен, яка бачить, як її син-підліток Тодд вбиває людину. Наступного дня вона прокидається не в наступному дні, а опиняється в минулому. Дженн попадає в часову петлю, яка відносить її у різні дні та роки, які важливі для розуміння злочину, що зробив її син. До речі, її дії не змінюють майбутнього. А фінал роману дуже мене потішив.