Не те, щоб він сильно вплинув на ті емоції, які в результаті прочитання викликає книга, але все ж.
Це автобіографічна історія, написана як художня книга, де авторка доносить свою історію того, як в них з чоловік з‘явилася омріяна донька.
Головна героїня, Хрусталина, в дитинстві попросила в Бога, щоб, коли вона виросте, вона переїхала до Києва (і назавжди забула про город, худобу та все з цим пов‘язане), навчалася в київському університеті, зустріла чоловіка своєї мрії та вийшла за нього заміж.
І, в принципі, усе збулося.
Жінка працює на цікавій роботі, живе в Києві, має прекрасного чоловіка.
Єдине про що вона забула попрохати у Бога, бо була ще маленька і навіть про таке не думала, це те, що вона дуже сильно хоче завагітніти, виносити та народиту дитину.
Вона хоче стати матір‘ю.
І таке відчуття, що всі жінки навколо вирішили вагітніти одна за одною, на застрість та злість Хрусталині.
Так почалися п‘ятирічні поневіряння головної героїні по лікарям, знахаркам, усім тим, хто обіцяє їй омріяну вагітність.
Книга розчулює до сліз, а місцями так смішить, що тяжко регіт в собі стримати.
Але тут стільки життєвих ситуацій, пов‘язаних не лише з вагітністю, а в принципі з безсоромністю нашого суспільства, яке задає питання, лише щоб принизити та душевно зпорожнити відповідаючого.
Прекрасна історія, скоро буду читати продовження.
Особисто я завагітніла швидко і не плануючи... Хоча і запізно (якщо дивитися на "суспільні норми") у 30 років. Доречі незадовго до цієї події я постійно бачила навкруги себе вагітних і різко захотілось накупили журналів про виховання дітей на майбутнє.
Історія з книги мені дуже відгукнулася, бо близька мені людина теж не може завагітніти багато років... Тому про усі методи стати мамою я чула не вперше...
Оповідь так написана ніби ти з подругою розмовляєш десь за бокалом вина. Відверто, без прикрас - так як воно і є насправді. Частково історія правдива - тому і чіпляє ще більше.
Цю книгу мають прочитати не тільки жінки, у яких схожа ситуація, але й інші люди, які часто задають дурні запитання про дітей. Зрозумійте нарешті, що фрази: "А коли діти? А коли другий?" неприйнятні, будь ласка ніколи і нікому їх не задавайте я вас дуже прошу.
А книгу однозначно додаю у топ прочитаних за цей рік.
І обов'язково читати другу книгу Каріни Савариної "Мам".
В книзі описані всі складнощі, які виникали в авторки під час планування вагітності, всі методи до яких доводилось приходити, щоб в кінцевому результаті отримати таку бажану дитину.
Але ви не думайте, що все так солодко. Немає такого, що раз і все вийшло.
Авторка проходить важкий шлях, її це зламало, воно їй боліло 5 довгих років.
Ви не помились читаючи мій відгук, так, саме авторка проходила все. Це автобіографічна книга.
Ніколи не знаєш яку боротьбу людина проходить саме в цей проміжок життя.
Тому перед тим як запитати в когось «то а коли вже діти» мільйон разів подумайте і не пхайте носа в чуже життя.
Не лізьте в душу і не розповідайте як і кому жити.
Ця книга про правду, про безмежне бажання, про боротьбу, про втому, роздратування, заздрість, злість, любов, надію, мрію.
Мені хоч ця тема не близька, та я прониклось цією історією до найпотаємніших куточків своєї душі.
Ця книга однозначно варта прочитання і я неймовірно вдячна авторці, що вона наважилась розповісти свою таку важку і болючу історію.
Це добре написана книжка про надзвичайно болючу тему – неможливість завагітніти. Авторка використовує особистий досвід, подаючи його у формі відвертої історії. Це роман про молоду жінку, яка п'ять років планує свою вагітність, але ці зусилля так і не увінчуються успіхом. Про кроки, на які здатна людина, яка втратила надію народити дитину – штучне запліднення, нетрадиційна медицина, ворожки й знахарки, п'явки та ін.
Мені здавалося в певні моменти, що світ героїні якийсь обмежений – лікарі, басейн, інстаграм, розмови з чоловіком. Але, мабуть, частково так воно і є. Коли ти так сильно мрієш про дитину і так багато зусиль сконцентровано, щоб вона у тебе з’явилася, інші люди-речі-події ніби злітають з твоєї орбіти.
Яка різниця що там на роботі, якщо ти не вагітна? Кого хвилює що відбувається в сусідів, якщо ти досі не вагітна? Кому цікаве те життя навколо, якщо ти знову не вагітна?
І так по колу.
У мене не було ніяких сумнівів щодо того чи треба народжувати, щоб стати матір’ю. Я схиляюся до того, що мама – та, яка виростила, а не та, яка народила. А діти самі вибирають шлях, яким приходити у наше життя – через народження, усиновлення, ЕКЗ чи сурогатне материнство.
Гнітюча думка, з якою я читала цю книжку – тільки б самій не опинитися у цій ситуації.
Тож якщо це болюча для вас тема – будьте обережні беручи книгу в руки.