Не закохуйся, Єво!

Це історія про особливе літо, перше літо повномасштабного вторгнення. А у ньому — переселенське життя, наповнене смутком за домом. Кумедні, милі та дивакуваті люди, які в один момент можуть стати тобі друзями й навіть більше. І, звичайно ж, тут багато кохання — кохання, яке не здатна знищити навіть війна. 

авторка Альона Рязанцева

Валіза, розбите серце і шалене бажання жити — це все, що залишилося в тату-майстрині Єви після втечі з рідного Сіверськодонецька. Новий дім, село Кунча на Хмельниччині, зустрічає дівчину безробіттям, туалетом на вулиці, холодним тазиком для купання і ще холоднішими поглядами людей. І коли здається, що гірше бути не може, у сусідній будинок заселяється колишній. І не сам, а разом із мамою, яка ненавидить Єву,  і  новою нареченою.

Трішки імпровізації — і Єва з місцевим хлопцем Марком вдають закоханих: усе просто, без почуттів і з одним непорушним правилом — не закохуватись. Але серце, той ще волелюбний орган. І в час, коли здається, що війна забрала все — рідне місто, роботу, впевненість у завтрашньому дні —  чи варто відбирати ще й кохання?

Чому варто прочитати книжку «Не закохуйся, Єво!»?

• Роман, що змусить щиро сміятися, глибоко співпереживати і прийняти одну просту істину: кохання завжди на часі.
• Поєднання романтики, гумору, реалій повномасштабної війни і атмосфери колоритного села, як повноцінного персонажа історії.
• Для поціновувачів творчості Євгенії Кузнєцової, Сергія Осоки, романів Фенні Флеґґ і Емілі Генрі.

Про авторку

Альона Рязанцева — українська письменниця і журналістка, авторка романів «Не закохуйся, Єво!», «Афера. І нічого зайвого», «БДСМ». Пише в жанрах романтичної комедії та кримінального роману. Народилася в Сіверськодонецьку, вивчала журналістику в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Має п’ятирічний досвід роботи на телебаченні як репортерка, ведуча і редакторка. 

Мріяла писати з дитинства, але наважилася лише під час евакуації у 2022 році. З того часу її новели публікувалися в альманахах, а дебютний роман «Афера. І нічого зайвого» побачив світ у 2024 році.

Цитати:

Уява постійно змінювала образ колишнього — то він шикарний принц, який мене покинув, то він матусин синок, не здатний відстояти особисті кордони, то маніпулятор, то велике кохання, то аб’юзер, то втрачена друга половинка. Образ змінювався залежно від мого настрою. Або фази менструального циклу.

Свекруха. Скільки закоханих «Титаніків» розбивалися об цей айсберг материнської турботи!

— Нам треба придумати план на випадок надзвичайної ситуації, — задумливо сказала я, коли ми обговорили найважливіші пункти нашої авантюри.

— Якої ситуації? 

— Якщо щось піде не так.

— У нас війна, ракети над головою та загроза ядерки, — скривився Марк, відставляючи порожню чашку з-під кави. — Якої ще надзвичайної ситуації нам боятися?

— Закоханості.

Я дивилася на нас, як на хамелеонів. Хамелеони-переселенці. Ми вміли підлаштовуватися під усе: безсонні ночі в укриттях, дводенна дорога на заповнених такими ж хамелеонами трасах, життя в чужих стінах, чужих речах, чужих поглядах. Хамелеони-переселенці могли все. Не плакати за втраченим домом. Не сумувати за колишнім хлопцем.

І навіть не боятися відкрити тату-салон.

Моє серце кам’яніє та плавиться одночасно. Невтомний орган викачав усі почуття, процідив через шкіру назовні, перетворив на краплі поту й залишив висихати під липневим сонцем.

Під промінням війни волога висихає швидко.