Відгуки і рецензії читачів
03.11.2025
Мені завжди дуже страшно братися за книжки сучасних авторів/ок, адже страшно розчаровуватись. Можливо, саме тому я пропустила першу книжку Анни, але другу — просто не могла, адже вона — трохи про Краків, трохи про біженців/ок. Але не тільки. Насправді "Нерухомість" настільки багатошарова, що читати її часами було дуже боляче, бо чи не кожна тема, якої торкається авторка — страшенно болюча, а показана чесно, як у дзеркалі зранку. Якщо коротко: мені дуже сподобалось. Хоча чи можна сказати так про історію, яка є болючою від самого початку і до завершення? Болючою.
Миша — молода дівчина, яка виросла без батька, з авторитарною бабусею, і хтось би сказав, що ці факти не визначають особистість, але... Вона достосовується до цього світу, де існує безліч невирішених проблем і жорстокості, починаючи від тестованої на тваринах косметики і закінчуючи чоловіками зі звичкою гасити цигарки об своїх дружин. Цей світ настільки дивний, часами схожий на вітрину, за якою криється купа бруду: показна турбота, а насправді — байдужість, прагнення знайти свою людину, а насправді — сховатися від самотності та власних тарганів і болей. І в цьому світі Миші страшенно тяжко, адже бачити всю цю недосконалість, бачити більше, ніж лежить на поверхні, намагатися впливати, але й просто жити, коли хочеться сховатися...
Не знаю, що в цій історії зачепило мене більше — оце помагання нещасним, на яке здатна людина лише до певної межі, лише коли нещасний є таким, що вкладається в її розуміння, а варто йому лиш проявити силу, одразу стає незручним і чужорідним. Чи звичайна трагедія родини, яка на позір мала б бути щасливою, адже мала (майже) все. Тут точно є де розгулятися емпатії. Саме тому, напевне, відгуки на книжку знову будуть дуже різні, а це значить, що варто скласти про неї свою власну думку.
Миша — молода дівчина, яка виросла без батька, з авторитарною бабусею, і хтось би сказав, що ці факти не визначають особистість, але... Вона достосовується до цього світу, де існує безліч невирішених проблем і жорстокості, починаючи від тестованої на тваринах косметики і закінчуючи чоловіками зі звичкою гасити цигарки об своїх дружин. Цей світ настільки дивний, часами схожий на вітрину, за якою криється купа бруду: показна турбота, а насправді — байдужість, прагнення знайти свою людину, а насправді — сховатися від самотності та власних тарганів і болей. І в цьому світі Миші страшенно тяжко, адже бачити всю цю недосконалість, бачити більше, ніж лежить на поверхні, намагатися впливати, але й просто жити, коли хочеться сховатися...
Не знаю, що в цій історії зачепило мене більше — оце помагання нещасним, на яке здатна людина лише до певної межі, лише коли нещасний є таким, що вкладається в її розуміння, а варто йому лиш проявити силу, одразу стає незручним і чужорідним. Чи звичайна трагедія родини, яка на позір мала б бути щасливою, адже мала (майже) все. Тут точно є де розгулятися емпатії. Саме тому, напевне, відгуки на книжку знову будуть дуже різні, а це значить, що варто скласти про неї свою власну думку.
23.09.2025
Тонко, атмосферно, невагомо про важке, болюче, жорстоке.
У книзі є:
Люди змушені покинути свої домівки;
Відверто брутальні домагання на роботі. Або ненав'язливі домагання, наче самі цього хотіли;
Крадіжка наукової статті підлеглого - не зв'язуйся, буде гірше. Або чиєїсь творчої ідеї - та хто це помітить, і взагалі, воно не таке;
Побутове знущання фізичне і словами - не можна нікому казати, нема кому сказати. Ззовні все повинно бути пристойно;
Доросла донька що хоче жити як хоче. Та саме цього не могла дозволити її мати;
Квіти що не дають дихати, заважають спати і
біль винного кольору.
"Вона дозволила собі впасти у цю нерухомість забуття, вона спала і бачила сни, де її кохали, де вона кохала..."
"Ми малювали Дім. Але чи малювали ми нерухомість?"
У книзі є:
Люди змушені покинути свої домівки;
Відверто брутальні домагання на роботі. Або ненав'язливі домагання, наче самі цього хотіли;
Крадіжка наукової статті підлеглого - не зв'язуйся, буде гірше. Або чиєїсь творчої ідеї - та хто це помітить, і взагалі, воно не таке;
Побутове знущання фізичне і словами - не можна нікому казати, нема кому сказати. Ззовні все повинно бути пристойно;
Доросла донька що хоче жити як хоче. Та саме цього не могла дозволити її мати;
Квіти що не дають дихати, заважають спати і
біль винного кольору.
"Вона дозволила собі впасти у цю нерухомість забуття, вона спала і бачила сни, де її кохали, де вона кохала..."
"Ми малювали Дім. Але чи малювали ми нерухомість?"
15.07.2025
Книжка «Нерухомість» має багато детальних описів інтерʼєрів та переживань незрілих героїв , зокрема Миші та її недолугого хлопця Тимченка. Цей роман варто було назвати «Життя Миші» , оскільки заявлені сенси про нерухомість розкриті поверхнево , і , якщо чесно , рецензії на книжки є набагато цікавішими , ніж сам роман. Авторка не змогла розкрити глибинну проблему нерухомості , емігрантів, оскільки хотіла виконати це завдання через призму світогляду закомплексованої слабкої Миші . Вважаю , що найцікавішою героїнею є Патриція , там справжня сила і трагізм . Миша - пуста , оповіді емігрантів - це щось другорядне , хоча було заявлені як основне.
Отже , рекомендую почитати її тим , хто хоче пережити роки з дівчиною-емігранткою , яка має розлади харчової поведінки , є несформованою особистістю . Не рекомендую , якщо ви хочете пережити досвід людей , які мають історії в еміграції , оскільки цим історіям присвячено тільки пару сторінок .
Отже , рекомендую почитати її тим , хто хоче пережити роки з дівчиною-емігранткою , яка має розлади харчової поведінки , є несформованою особистістю . Не рекомендую , якщо ви хочете пережити досвід людей , які мають історії в еміграції , оскільки цим історіям присвячено тільки пару сторінок .
