Перед нами сім'я, у якої троє дітей. І з погляду звичайної, сторонньої людини, дана сім'я просто взірцева. У батьків міцні стосунки, діти просто приклад для наслідування. Але коли улюблену доньку Лідію знаходять мертвою, коли суспільство дізнається як вона померла, то виникає питання, чи все так гладко у родині, чи була дівчина щаслива та задоволена життям.
І після цього автор нас повертає у минуле. І ми дізнаємося, що родина не така уже взірцева, а діти потерпали від постійного морального тиску та намагалися бути кращими для задоволення своїх батьків. А якщо у них це не виходило, то вони всіма силами показували, що вони успішні, лише щоб батьки були ними задоволені.
Про даний роман я чула лише суто позитивні відгуки. Усі говорять який це сильний роман, який не залишає читача байдужим. Але якщо обирати між двома романами автора, то "Усюди жевріють пожежі", для мене особисто, виявилися сильнішими та більше мене тримали у напрузі.
Цей роман для мене виявився досить прохідним. Я впевнена, що досить швидко забуду всю суть даної книги.
На перших сторінках ми дізнаємось про трагічну загибель Лідії, але кожен з персонажів має свій власний ключ до розгадки того, що сталося. Хронологія роману перескакує від минулого до сьогодення, вплітаючи історії кожного персонажа, що поступово розкриває їхню внутрішню боротьбу та складні взаємини.
У Джеймса за спиною - тернистий шлях сина китайських мігрантів і бажання вписатись у американське середовище. Мерилін ледве дихає під вагою патріархального середовища, що чекає від неї ідеально зіграної роді матері й берегині, коли сама вона мріє про навчання й науку. Лідія потерпає від материних завищених очікувань і гіперопіки. Натомість обдарований Нат заздрить сестрі, до якої прикута вся увага батьків. Найменшу Ханну взагалі ніхто не помічає.
Що коїться в цій сім'ї? Що кожен із них має на серці?
Ця книга не просто історія однієї сім'ї. Вона досліджує тиск батьківських очікувань, складні взаємини між дітьми, вплив американської мрії та расової ідентичності та те, як сім'я проживає втрату.
Ця книга для мене — не просто історія однієї сім'ї, а болюча історія страху і втрат, де кожен персонаж страждає через те, чого не каже і що носить в собі.
"До цього вона не усвідомлювала, наскільки крихким є щастя, і як його можна втратити, будучи необережним".
Джейм Лі, єдиний китаєць у місті, одружується з американкою Мерилін. Важко сказати, що пережив Джейм, адже над ним знущання, безліч разів били та принижували за те, що він не такий, як усі. Дорослішаючи, він подумав, що одруження хоч трохи поліпшить його становище в суспільстві, але це не допомогло. Його дружина, Мерилін, у свою чергу, пристрасно хотіла стати лікарем, але незапланована вагітність зруйнувала її плани і перетворила її на домогосподарку.
Що могло статися в сім'ї, де один вічно страждав від зневаги до суспільства, а інший настільки загруз у побуті, що життя втратило всі кольори? У них троє дітей, три людини, які рано чи пізно повинні стати повноправними членами суспільства... але Лідія, середня дочка, знайдена мертвою, хто винен у її смерті?
Стільки слів хочеться написати про книгу, герої для мене вийшли живими, яскравими зі своїми демонами.
Стиль написання простий, але в той же час проникливий і зачіпає струнку душу, а сама історія настільки відчайдушно нещасна, що іноді стає фізично болючою.
Найгостріша для мене тема: батьки намагаються втілити в дітей те, чого вони самі не досягли. Так чи інакше, але все-таки зробити дитину такою, якою колись мріяли батьки. Але діти повинні мати своє життя, свої помилки, свої розчарування та радості. Боляче читати про такі зруйновані долі, як дорослих, так і дітей, страшно усвідомлювати, що таких прикладів навколо багато.
Складно, багатогранно, неоднозначно, але точно варто прочитати.