Невеличка драма

Як казала Оксана Забужко: "я тій владі ніколи не прощу смерть Валер’яна Підмогильного". Від усвідомлення подальшої долі письменника роман читати було ще важче. Можливо це прозвучить дещо цинічно, але совєцька влада знала, кого розстрілювати. Обирали справжніх і неповторних. Обирали найкращих. Обирали тих, на кому тримається самоідентичність і розквіт нації.

Щодо самого роману - мені він сподобався більше, ніж "Місто". "Невеличка драма" більш жива і близька. Події "Невеличкої драми" відбуваються у Києві двадцятих років ХХ ст. Щойно закінчилася Велика Війна в Європі, визвольні змагання Української Народної Республіки захлинулися в крові, а совєцька влада саме замилює очі української інтелігенції так званою "українізацією". Завдяки Підмогильному, маємо такий собі узагальнений зріз українського суспільства 20-х років минулого століття. Читаєш і ніби слухаєш: розмови, роздуми, настрої, ідеї тогочасся, ставлення до українізації, проблеми мови й національної ідентичності. Сюжетні повороти не будуть жаліти вашу нетривку психіку і серце, схильне до емпатії. Вас закине у вир жорстокої реальності, в якій не варто співчувати чи звинувачувати. Варто просто подивитись зі сторони і зробити висновки для себе.

Поведінка всіх без винятку чоловічих персонажів викликає роздратування, а от жінки у "Невеличкій драмі" прекрасні, прекрасні навіть у своїй придурошності.

Понад усе мене вразило і зачепило те, як Валер'ян Підмогильний пише – яскраво, іскристо, захопливо, як досконало вміє зобразити переживання жінки, як змушує читача не лише відчувати написане, але і бачити його і проживати.

Роман універсальний і неймовірно захопливий! Щиро раджу! Роман багатогранний кожен для себе знайде щось своє.

Готова кидатися цією книжкою в тих, хто каже, що українська література лише про село та кріпаків. Жива, соковита, психологічна! І жінка — головна персонажка. У книжці є згадки про секс, мастурбацію, аборти; цікаві погляди на сім'ю та стосунки; передові постколоніальні думки.

"...радянська влада належить до найнудніших явищ у природі".

Молода і дещо наївна дівчина Марта мріє закохатися. У неї є кілька залицяльників, що приходять до неї вгості: науково раціональний професор біохімії Юрій, прагматичний інженер з Дніпропетровська Дмитро і працівник ковбасного відділу в крамниці Льова. Є ще двоє інших, але про них не писатиму, щоб трохи залишилося інтриги. Кожен з них поводиться як мерзенна людина, коли не отримує взаємності — хтось оббріхує дівчину, хтось сприяє, аби вона втратила роботу, хтось вдається до насильства. А з одним із них у Марти виникає невеличка драма першого кохання.

"На широкій поверхні життя кохання непомітне й нікому, крім закоханих, нецікаве".

Книжка мені сподобалося, у ній описано багато екзистенціальних роздумів; акцентовано на відчуттях і почуттях, що контрастує з раціональними поглядами інших персонажів. Дії роману відбуваються в період українізації, тому цікаво спостерігати за героями, знаючи історичний контекст. Частина з них жахливі українофоби.

Я би трошки змінила кінцівку, бо хотілося, щоб Марта самостійно вирішила свої проблеми.