Відгуки і рецензії читачів
11.02.2024
Ще перед прочитанням цієї книги я багато що очікувала від неї і не помилилася.
Багато хто думає, що Адді Лярю — це хлопець, але ні. Це дівчина, повне імʼя котрої — Аделіна Лярю. Вона народилася у Франції 1691 року, проте ніколи не бажала жити у маленькому містечку Війон. Адді мріяла про свободу, тому коли батьки вимушено хотіли видати її заміж, вона зрозуміла: якщо лишиться у Війоні, та ще й одружена, то не побачить світ і її життя промайне дуже швидко.
У Адді була подруга — старуха Естель, яка молилася старим богам. Ці боги відрізнялися від тих, кому моляться в церкві, тому у Війоні ніхто з нею не спілкувався, окрім Адді. Вона вірила у цих богів, тому молилася їм. І в день, коли її мали видавати заміж, вона теж молилася. Та її почули.
Коли Адді відповіли, вона була така збуджена, що навіть не знала, що попросити. На запит дати їй безсмертя Бог відмовив, адже плата за цю угоду є тільки одна — душа Адді, а Бог не може чекати вічність, перш ніж забрати її душу. Отож це було неможливо. Але Адді так не хотіла, щоб її видавали заміж, що запропонувала нову угоду — забрати її душу тоді, коли їй набридне жити.
Проте Адді й гадки не мала, які умови поставив Бог цій умові. Тепер вона в якомусь сенсі безсмертна, люди її бачать, проте всі її забули. Батьки забули, що в них була дочка, Естель мовила, що дівчина сама винна. Проте найжахливіше чекало на Адді попереду — як тільки вона пропадала з поля зору людей — вони знову її забували. Отож ніхто її не памʼятає, та ще й вимовити власне імʼя Адді не може. Не може написати його, вимовити, не може лишати будь-яких слідів. Вона наче примара.
Кінець цієї книги вас вразить. Вона мені дуже сподобалась, хоча і є трохи затягнута. В книзі є любовна лінія — той самий Бог, хоча до нього у Адді була ще купа стосунків. Особливого я нічого не заспойлерила, читайте спокійно, вас ще багато чого чекає в цій неймовірній історії)
Багато хто думає, що Адді Лярю — це хлопець, але ні. Це дівчина, повне імʼя котрої — Аделіна Лярю. Вона народилася у Франції 1691 року, проте ніколи не бажала жити у маленькому містечку Війон. Адді мріяла про свободу, тому коли батьки вимушено хотіли видати її заміж, вона зрозуміла: якщо лишиться у Війоні, та ще й одружена, то не побачить світ і її життя промайне дуже швидко.
У Адді була подруга — старуха Естель, яка молилася старим богам. Ці боги відрізнялися від тих, кому моляться в церкві, тому у Війоні ніхто з нею не спілкувався, окрім Адді. Вона вірила у цих богів, тому молилася їм. І в день, коли її мали видавати заміж, вона теж молилася. Та її почули.
Коли Адді відповіли, вона була така збуджена, що навіть не знала, що попросити. На запит дати їй безсмертя Бог відмовив, адже плата за цю угоду є тільки одна — душа Адді, а Бог не може чекати вічність, перш ніж забрати її душу. Отож це було неможливо. Але Адді так не хотіла, щоб її видавали заміж, що запропонувала нову угоду — забрати її душу тоді, коли їй набридне жити.
Проте Адді й гадки не мала, які умови поставив Бог цій умові. Тепер вона в якомусь сенсі безсмертна, люди її бачать, проте всі її забули. Батьки забули, що в них була дочка, Естель мовила, що дівчина сама винна. Проте найжахливіше чекало на Адді попереду — як тільки вона пропадала з поля зору людей — вони знову її забували. Отож ніхто її не памʼятає, та ще й вимовити власне імʼя Адді не може. Не може написати його, вимовити, не може лишати будь-яких слідів. Вона наче примара.
Кінець цієї книги вас вразить. Вона мені дуже сподобалась, хоча і є трохи затягнута. В книзі є любовна лінія — той самий Бог, хоча до нього у Адді була ще купа стосунків. Особливого я нічого не заспойлерила, читайте спокійно, вас ще багато чого чекає в цій неймовірній історії)