Роман, чи то фентезійний, чи то історичний, чи то любовний (останній варіант найбільш вірогідний) про те, як страшно виходити заміж (це я жартую, якщо що)
Головна героїня - дівчина з маленького французького села, яка хоче від життя більше, ніж може отримати. Її життєпис викладений у відверто депресивному ключі: безрадісне дитинство, не менш похмура юність і жодних надій на щасливе майбутнє. Вона так страждає, що віддає душу дияволу в обмін на довге (але безлике) життя і починає страждати ще більше. А через якихось триста років вона зустрічає такого ж нещасного Генрі й вони починають страждати разом.
Якщо чесно, від цієї книги я очікувала дуже багато, бо заявлена концепція була дійсно багатообіцяючою.
Вікторії Шваб, мабуть, не відомо, що ідею роману не треба озвучувати вустами персонажів, вона повинна сама читатися в сюжетному полотні. Натомість, авторка так захопилася, описуючи нескінченні сексуальні пригоди героїні (книгу можна було б назвати "Статеве життя Адді Лярю"), що повертається до теми лише час від часу. В такі моменти Адді починає белькотіти щось про "вічні ідеї", "нетлінне мистецтво" й т.ін. Дівчина явно вважає себе "музою", хоч, як на мене, більше підійшло б слово "натурниця"
Авторка, очевидно, не вірить в інститут шлюбу, бо заміжжя для її героїні - це найгірше, що може статися з жінкою. Вона душу продає, щоб не виходити заміж за вдівця, але без особливих вагань віддається старому п'яниці прямо на набережній Сени, а потім навіть робить це своїм ремеслом. Бо ж голод є голод - хоч вона не може від нього вмерти, проте нащо ж терпіти!?
Сюжет про угоду з дияволом зовсім не новий, але тут авторка пішла своїм шляхом і зобразила злого духа в подобі юнака із дівочих фантазій Адді (а там і дотики, й погляди, і його дихання на її шиї...)
Для й без того слабкої містичної складової роману це дуже великий промах, бо такий персонаж навряд чи має шанс стати в один ряд з Мефістофелем або Мільтонівським Сатаною.
Ключовий конфлікт роману - це тема самотності, потреба людини бути частиною соціуму і, водночас, зберегти себе як індивіда.
І, хоч манера втілення ідеї роману мене не вразила, Шваб чудово вміє тримати напругу й закидати гачки, щоб читач не міг відірватися, поки не розставить всі крапки над "і".
Задумка книги дуже цікава, нам показують дві паралелі:минуле та сьогодення. Таким чином ми дізнаємося історію Адді. Також мені дуже подобається що у книзі часто згадується Париж, Франція(звідти родом головна героїня).На середині книги я вагалася чи подобається мені книга, але під кінець я впевнилася що книга справді дуже прикольна. Ще у ній присутня романтична лінія Адді та Генрі, мені здається що вони дуже підходять одне одному(все мовчу бо ще зайвого можу наговорити).
Мені було шкода головну героїню через те що її не пам'ятають, це якоюсь мірою було навіть боляче, бо лише вона знайшла хорошу людину як уже Адді й забули. Вона повинна була красти одяг та їжу, і дому в неї не було, все відразу зникало...Після 100 сторінки я почала читати її дуже швидко, сторінка за сторінкою і вже кінець. Історія неймовірна, можливо навіть перечитаю її колись, бо захочу повернутись до такої затишної книги.
Події у книзі починаються навесні, але мені здається що можна читати осінню, для мене наприклад щось магічне пов'язане з осінню.
Мені сподобалась ідея книги і як розгортався сюжет. Це було дійсно цікаво й містично. Але, якщо чесно, Адді занадто волелюбна дівчина, як для 1714 року, вона більш схожа на нашу сучасницю.Її жага до життя, до всього нового захоплює. Дівчина вміє дивитися на світ з широко розплющеними очима. Здавалось, що угода з мороком для неї не була прокляттям, а навпаки, щастям. Вона отримала навіть більше ніж хотіла, не лише свободу, а й вічне життя, молодість, здоров'я. Так, дівчину ніхто не запам'ятовую, але ніде не говорилось про те що Адді жалкує і хотіла би повернути час назад, щоб не ступати на цей шлях.
Зустріч Адді з Генрі була промінчиком надії на щасливий фінал. Не скажу, що я вболівала за них. Здавалось, що вони кохають один одного, але водночас не покидало відчуття егоїстичних намірів.
Більш підходящим, як на мене, партнером для Адді був Люк. Все-таки дівчину важко було назвати справжньою людиною, вона існувала поза часом і будь що трималась за своє вічне життя й молодість.
Величезним недоліком в книзі для мене був якийсь культ безпорядних інтимних стосунків, безлічі партнерів обох статей, вживання алкоголю й пігулок. І це був саме вибір головних героїв, ніхто їх до цього не змушував.
Отже, книга цікава й захоплива. Вона про вибір і його наслідки, про те що треба цінувати час відведений на життя.
- 1 зірка за розтягнутість та велику кількість подібних розділів Розпочну, мабуть, з того, що книга доволі об'ємна, проте зовсім не динамічна, тож це може викликати негативні враження на початку. Більшість книги ви будете свідками життєпису головної героїні, доволі помірного, здебільшого сумного та періодично наповненого цікавими подіями. В плані сюжету: це історія про Фауста на сучасний лад, тож передбачити майбутні події нескладно, хоча фінал все одно інтригує. Спочатку мені було нудно читати, бо головний конфлікт визрівав дуже довго, втім, наприкінці ставлення до історії різко змінюється, саме в кінці сюжет набирає обертів і наштовхує на якісь роздуми та висновки. Стосовно головного конфлікту, то саме його тут розкрито чудово. Тема швидкоплинності життя, бажання прожити його якомога яскравіше і наповнити кожну мить свого існування сенсом відгукується не лише головним героям, але і читачам. Але от саме з героями, як на мене, трішки не склалося. Точніше, з головною героїнею. Протягом книги я ніяк не могла позбутися відчуття клішованості її образу «не така, як усі», «особлива», трошки егоцентрична, це іноді відштовхувало, навіть попри велику кількість описів перепон та складнощів на її шляху. Шлях героя у неї вийшов неоднозначний, але можливо це пов'язано ще й з тим, що вона і не була абсолютним протагоністом... До речі, за вайбом книга трошки нагадує фільм «Age of Adaline», ще й героїні мають однакове ім'я. Загалом, я б радила цю книгу. Принаймні, я не пошкодувала, що витратила на неї свій час. Вона дещо повільна та over романтизована, але доволі філософська та повчальна. В кінці, ви навіть відчуєте себе дотичним до історії (не в останню чергу завдяки обкладинці). Також вона залишає після себе приємний посмак і посилює бажання жити життя на повну. Тож, якщо це те, що вам зараз треба — вам сподобається.
Багато хто думає, що Адді Лярю — це хлопець, але ні. Це дівчина, повне імʼя котрої — Аделіна Лярю. Вона народилася у Франції 1691 року, проте ніколи не бажала жити у маленькому містечку Війон. Адді мріяла про свободу, тому коли батьки вимушено хотіли видати її заміж, вона зрозуміла: якщо лишиться у Війоні, та ще й одружена, то не побачить світ і її життя промайне дуже швидко.
У Адді була подруга — старуха Естель, яка молилася старим богам. Ці боги відрізнялися від тих, кому моляться в церкві, тому у Війоні ніхто з нею не спілкувався, окрім Адді. Вона вірила у цих богів, тому молилася їм. І в день, коли її мали видавати заміж, вона теж молилася. Та її почули.
Коли Адді відповіли, вона була така збуджена, що навіть не знала, що попросити. На запит дати їй безсмертя Бог відмовив, адже плата за цю угоду є тільки одна — душа Адді, а Бог не може чекати вічність, перш ніж забрати її душу. Отож це було неможливо. Але Адді так не хотіла, щоб її видавали заміж, що запропонувала нову угоду — забрати її душу тоді, коли їй набридне жити.
Проте Адді й гадки не мала, які умови поставив Бог цій умові. Тепер вона в якомусь сенсі безсмертна, люди її бачать, проте всі її забули. Батьки забули, що в них була дочка, Естель мовила, що дівчина сама винна. Проте найжахливіше чекало на Адді попереду — як тільки вона пропадала з поля зору людей — вони знову її забували. Отож ніхто її не памʼятає, та ще й вимовити власне імʼя Адді не може. Не може написати його, вимовити, не може лишати будь-яких слідів. Вона наче примара.
Кінець цієї книги вас вразить. Вона мені дуже сподобалась, хоча і є трохи затягнута. В книзі є любовна лінія — той самий Бог, хоча до нього у Адді була ще купа стосунків. Особливого я нічого не заспойлерила, читайте спокійно, вас ще багато чого чекає в цій неймовірній історії)