Відгуки і рецензії читачів
24.10.2025
Чарівна історія про дівчину з минулого довжиною в 300 років. Сюжет захоплює з перших сторінок і не відпускає до кінця книги.Оповідь неспішна, детальна, багато уваги приділяється описам й роздумам.
Мені сподобалась ідея книги і як розгортався сюжет. Це було дійсно цікаво й містично. Але, якщо чесно, Адді занадто волелюбна дівчина, як для 1714 року, вона більш схожа на нашу сучасницю.Її жага до життя, до всього нового захоплює. Дівчина вміє дивитися на світ з широко розплющеними очима. Здавалось, що угода з мороком для неї не була прокляттям, а навпаки, щастям. Вона отримала навіть більше ніж хотіла, не лише свободу, а й вічне життя, молодість, здоров'я. Так, дівчину ніхто не запам'ятовую, але ніде не говорилось про те що Адді жалкує і хотіла би повернути час назад, щоб не ступати на цей шлях.
Зустріч Адді з Генрі була промінчиком надії на щасливий фінал. Не скажу, що я вболівала за них. Здавалось, що вони кохають один одного, але водночас не покидало відчуття егоїстичних намірів.
Більш підходящим, як на мене, партнером для Адді був Люк. Все-таки дівчину важко було назвати справжньою людиною, вона існувала поза часом і будь що трималась за своє вічне життя й молодість.
Величезним недоліком в книзі для мене був якийсь культ безпорядних інтимних стосунків, безлічі партнерів обох статей, вживання алкоголю й пігулок. І це був саме вибір головних героїв, ніхто їх до цього не змушував.
Отже, книга цікава й захоплива. Вона про вибір і його наслідки, про те що треба цінувати час відведений на життя.
Мені сподобалась ідея книги і як розгортався сюжет. Це було дійсно цікаво й містично. Але, якщо чесно, Адді занадто волелюбна дівчина, як для 1714 року, вона більш схожа на нашу сучасницю.Її жага до життя, до всього нового захоплює. Дівчина вміє дивитися на світ з широко розплющеними очима. Здавалось, що угода з мороком для неї не була прокляттям, а навпаки, щастям. Вона отримала навіть більше ніж хотіла, не лише свободу, а й вічне життя, молодість, здоров'я. Так, дівчину ніхто не запам'ятовую, але ніде не говорилось про те що Адді жалкує і хотіла би повернути час назад, щоб не ступати на цей шлях.
Зустріч Адді з Генрі була промінчиком надії на щасливий фінал. Не скажу, що я вболівала за них. Здавалось, що вони кохають один одного, але водночас не покидало відчуття егоїстичних намірів.
Більш підходящим, як на мене, партнером для Адді був Люк. Все-таки дівчину важко було назвати справжньою людиною, вона існувала поза часом і будь що трималась за своє вічне життя й молодість.
Величезним недоліком в книзі для мене був якийсь культ безпорядних інтимних стосунків, безлічі партнерів обох статей, вживання алкоголю й пігулок. І це був саме вибір головних героїв, ніхто їх до цього не змушував.
Отже, книга цікава й захоплива. Вона про вибір і його наслідки, про те що треба цінувати час відведений на життя.
13.10.2025
Неоднозначна, але варта прочитання
- 1 зірка за розтягнутість та велику кількість подібних розділів Розпочну, мабуть, з того, що книга доволі об'ємна, проте зовсім не динамічна, тож це може викликати негативні враження на початку. Більшість книги ви будете свідками життєпису головної героїні, доволі помірного, здебільшого сумного та періодично наповненого цікавими подіями. В плані сюжету: це історія про Фауста на сучасний лад, тож передбачити майбутні події нескладно, хоча фінал все одно інтригує. Спочатку мені було нудно читати, бо головний конфлікт визрівав дуже довго, втім, наприкінці ставлення до історії різко змінюється, саме в кінці сюжет набирає обертів і наштовхує на якісь роздуми та висновки. Стосовно головного конфлікту, то саме його тут розкрито чудово. Тема швидкоплинності життя, бажання прожити його якомога яскравіше і наповнити кожну мить свого існування сенсом відгукується не лише головним героям, але і читачам. Але от саме з героями, як на мене, трішки не склалося. Точніше, з головною героїнею. Протягом книги я ніяк не могла позбутися відчуття клішованості її образу «не така, як усі», «особлива», трошки егоцентрична, це іноді відштовхувало, навіть попри велику кількість описів перепон та складнощів на її шляху. Шлях героя у неї вийшов неоднозначний, але можливо це пов'язано ще й з тим, що вона і не була абсолютним протагоністом... До речі, за вайбом книга трошки нагадує фільм «Age of Adaline», ще й героїні мають однакове ім'я. Загалом, я б радила цю книгу. Принаймні, я не пошкодувала, що витратила на неї свій час. Вона дещо повільна та over романтизована, але доволі філософська та повчальна. В кінці, ви навіть відчуєте себе дотичним до історії (не в останню чергу завдяки обкладинці). Також вона залишає після себе приємний посмак і посилює бажання жити життя на повну. Тож, якщо це те, що вам зараз треба — вам сподобається.
- 1 зірка за розтягнутість та велику кількість подібних розділів Розпочну, мабуть, з того, що книга доволі об'ємна, проте зовсім не динамічна, тож це може викликати негативні враження на початку. Більшість книги ви будете свідками життєпису головної героїні, доволі помірного, здебільшого сумного та періодично наповненого цікавими подіями. В плані сюжету: це історія про Фауста на сучасний лад, тож передбачити майбутні події нескладно, хоча фінал все одно інтригує. Спочатку мені було нудно читати, бо головний конфлікт визрівав дуже довго, втім, наприкінці ставлення до історії різко змінюється, саме в кінці сюжет набирає обертів і наштовхує на якісь роздуми та висновки. Стосовно головного конфлікту, то саме його тут розкрито чудово. Тема швидкоплинності життя, бажання прожити його якомога яскравіше і наповнити кожну мить свого існування сенсом відгукується не лише головним героям, але і читачам. Але от саме з героями, як на мене, трішки не склалося. Точніше, з головною героїнею. Протягом книги я ніяк не могла позбутися відчуття клішованості її образу «не така, як усі», «особлива», трошки егоцентрична, це іноді відштовхувало, навіть попри велику кількість описів перепон та складнощів на її шляху. Шлях героя у неї вийшов неоднозначний, але можливо це пов'язано ще й з тим, що вона і не була абсолютним протагоністом... До речі, за вайбом книга трошки нагадує фільм «Age of Adaline», ще й героїні мають однакове ім'я. Загалом, я б радила цю книгу. Принаймні, я не пошкодувала, що витратила на неї свій час. Вона дещо повільна та over романтизована, але доволі філософська та повчальна. В кінці, ви навіть відчуєте себе дотичним до історії (не в останню чергу завдяки обкладинці). Також вона залишає після себе приємний посмак і посилює бажання жити життя на повну. Тож, якщо це те, що вам зараз треба — вам сподобається.
27.03.2025
Я починаю любити фентезі завдяки цій авторці, і це просто космос книга!)) Сюжет має дві часові лінії. Перша - 1714 року, коли молода дівчина, що має величезне бажання подорожувати, пізнавати світ, а не одружуватись з вдівцем, що має дітей, - укладає угоду з мороком, який пропонує їй таку можливість і вічне життя в обмін на її душу в кінці шляху. Друга - наші дні, 2014 рік, це та ж дівчина, вона дійсно не старіє, але має гіркий присмак від дарованої свободи, бо як виявилось, її ніхто не може запам'ятати, як тільки вона щезає з поля зору, вона сама не може вимовити своє ім'я, звідки вона та розказати свою історію. Врешті-решт вона привчилась жити так і смакувати життям, розбиратись в мистецтві, читати цікаву літературу, подорожувати насолоджуючись містами, аж одного дня вона зустрічає хлопця, який не забув її коли вона вийшла з книжкової крамниці, і тоді для неї все змінюється. Мені дуже сподобалась ця книжка, вона захопила з першої сторінки і тримала до останньої. Адді втілення віри в майбутнє, щастя в дрібницях, дружби та бажання любові. Ця книга буде моєю топ-2024 і на найближчі роки буду всім її рекомендувати. Також мені дуже сподобалась обкладинка, вона виглядає солідно і для подарунку.
11.02.2024
Ще перед прочитанням цієї книги я багато що очікувала від неї і не помилилася.
Багато хто думає, що Адді Лярю — це хлопець, але ні. Це дівчина, повне імʼя котрої — Аделіна Лярю. Вона народилася у Франції 1691 року, проте ніколи не бажала жити у маленькому містечку Війон. Адді мріяла про свободу, тому коли батьки вимушено хотіли видати її заміж, вона зрозуміла: якщо лишиться у Війоні, та ще й одружена, то не побачить світ і її життя промайне дуже швидко.
У Адді була подруга — старуха Естель, яка молилася старим богам. Ці боги відрізнялися від тих, кому моляться в церкві, тому у Війоні ніхто з нею не спілкувався, окрім Адді. Вона вірила у цих богів, тому молилася їм. І в день, коли її мали видавати заміж, вона теж молилася. Та її почули.
Коли Адді відповіли, вона була така збуджена, що навіть не знала, що попросити. На запит дати їй безсмертя Бог відмовив, адже плата за цю угоду є тільки одна — душа Адді, а Бог не може чекати вічність, перш ніж забрати її душу. Отож це було неможливо. Але Адді так не хотіла, щоб її видавали заміж, що запропонувала нову угоду — забрати її душу тоді, коли їй набридне жити.
Проте Адді й гадки не мала, які умови поставив Бог цій умові. Тепер вона в якомусь сенсі безсмертна, люди її бачать, проте всі її забули. Батьки забули, що в них була дочка, Естель мовила, що дівчина сама винна. Проте найжахливіше чекало на Адді попереду — як тільки вона пропадала з поля зору людей — вони знову її забували. Отож ніхто її не памʼятає, та ще й вимовити власне імʼя Адді не може. Не може написати його, вимовити, не може лишати будь-яких слідів. Вона наче примара.
Кінець цієї книги вас вразить. Вона мені дуже сподобалась, хоча і є трохи затягнута. В книзі є любовна лінія — той самий Бог, хоча до нього у Адді була ще купа стосунків. Особливого я нічого не заспойлерила, читайте спокійно, вас ще багато чого чекає в цій неймовірній історії)
Багато хто думає, що Адді Лярю — це хлопець, але ні. Це дівчина, повне імʼя котрої — Аделіна Лярю. Вона народилася у Франції 1691 року, проте ніколи не бажала жити у маленькому містечку Війон. Адді мріяла про свободу, тому коли батьки вимушено хотіли видати її заміж, вона зрозуміла: якщо лишиться у Війоні, та ще й одружена, то не побачить світ і її життя промайне дуже швидко.
У Адді була подруга — старуха Естель, яка молилася старим богам. Ці боги відрізнялися від тих, кому моляться в церкві, тому у Війоні ніхто з нею не спілкувався, окрім Адді. Вона вірила у цих богів, тому молилася їм. І в день, коли її мали видавати заміж, вона теж молилася. Та її почули.
Коли Адді відповіли, вона була така збуджена, що навіть не знала, що попросити. На запит дати їй безсмертя Бог відмовив, адже плата за цю угоду є тільки одна — душа Адді, а Бог не може чекати вічність, перш ніж забрати її душу. Отож це було неможливо. Але Адді так не хотіла, щоб її видавали заміж, що запропонувала нову угоду — забрати її душу тоді, коли їй набридне жити.
Проте Адді й гадки не мала, які умови поставив Бог цій умові. Тепер вона в якомусь сенсі безсмертна, люди її бачать, проте всі її забули. Батьки забули, що в них була дочка, Естель мовила, що дівчина сама винна. Проте найжахливіше чекало на Адді попереду — як тільки вона пропадала з поля зору людей — вони знову її забували. Отож ніхто її не памʼятає, та ще й вимовити власне імʼя Адді не може. Не може написати його, вимовити, не може лишати будь-яких слідів. Вона наче примара.
Кінець цієї книги вас вразить. Вона мені дуже сподобалась, хоча і є трохи затягнута. В книзі є любовна лінія — той самий Бог, хоча до нього у Адді була ще купа стосунків. Особливого я нічого не заспойлерила, читайте спокійно, вас ще багато чого чекає в цій неймовірній історії)