Відгуки і рецензії читачів
14.10.2025
Це, напевно, найскладніший відгук, який я писала. Навіть зараз, коли набираю ці рядки, не впевнена, яку оцінку поставити. Це історія, яку складно оцінити однозначно, бо в ній чудове поєднується з суперечливим.
З одного боку — ідея бомба. Сюжет не схожий на попередні частини. Він сміливіший, темніший, ризикованіший, незвичніший. Усе починається як звичне для цієї серії розслідування, але дуже швидко ми опиняємося в зовсім іншій грі — де правила переписані, моральні орієнтири розмиті, а головна героїня вже зовсім не та, яку ми знали. Саме тому, з іншого боку — сама Піп, наша головна героїня, яка ще вчора здавалася моральним компасом трилогії, раптом поводиться так, ніби її підмінили інопланетяни. Я розумію: травма змінює людину, але наскільки?
Та все ж — сюжет. Ох, сама концепція — безумно цікава. Це вже не просто підлітковий трилер. Це глибока історія про моральний вибір, про справедливість, яка не завжди законна, і про те, як далеко людина готова зайти, якщо світ перестав бути безпечним. І отут у мене виникла головна дилема: чи вірю я, що підлітки справді могли все це провернути? Не зовсім. Декілька моментів виглядали занадто гладко, надто "сюжетно", не по-справжньому. Мені хотілося б або трохи більше реалізму, або трохи менше спроб переконати, що все це взагалі можливо. 😅
І ще один момент: не покидає враження, що авторка надихалась одним досить відомим серіалом (назву не скажу, бо буде великий спойлер). Але проблема в тому, що серіал був про дорослих, а тут — школярі. І коли діти ведуть себе як полісмени/детективи/адвокати з десятками справ за плечима — виникає внутрішній дисонанс.
Зате з'єднання з попередніми книгами — просто вау. Я обожнюю такі сюжетні ланцюжки, коли минуле відгукується в теперішньому. Ми отримали багато деталей, які ніби замкнули коло. Щоправда, і тут не обійшлося без ложки дьогтю: особисто для мене вбивця став очевидним майже одразу після заглиблення в проблему. А Піп, яка раніше дуже влучно розставляла крапки над "і", раптом не бачить очевидного. Це виглядало неприродно, ніби вона спеціально уникає думати в правильному напрямку — просто щоб ми дочекались твісту.
І все ж — читається це дуже легко й захопливо. Я не можу сказати, що мені взагалі не сподобалось. Від книги важко відірватися, сюжет тримає в напрузі, а внутрішній конфлікт героїні, хоч і дивує, і часом бісить — але не залишає байдужим. Чесно кажучи, якби ця історія була не третім актом уже знайомої трилогії, а окремою книгою з новими персонажами — це була б чиста 1000/10. Бо сюжет — дійсно крутий.
А фінал… ох, цей фінал! 😮💨 Залишає по собі багато питань і дуже виразний натяк на продовження. Якщо Голлі Джексон таки вирішить повернутись до цієї історії — буде цікаво подивитись, що Readberry робитиме зі зрізами. 😄
З одного боку — ідея бомба. Сюжет не схожий на попередні частини. Він сміливіший, темніший, ризикованіший, незвичніший. Усе починається як звичне для цієї серії розслідування, але дуже швидко ми опиняємося в зовсім іншій грі — де правила переписані, моральні орієнтири розмиті, а головна героїня вже зовсім не та, яку ми знали. Саме тому, з іншого боку — сама Піп, наша головна героїня, яка ще вчора здавалася моральним компасом трилогії, раптом поводиться так, ніби її підмінили інопланетяни. Я розумію: травма змінює людину, але наскільки?
Та все ж — сюжет. Ох, сама концепція — безумно цікава. Це вже не просто підлітковий трилер. Це глибока історія про моральний вибір, про справедливість, яка не завжди законна, і про те, як далеко людина готова зайти, якщо світ перестав бути безпечним. І отут у мене виникла головна дилема: чи вірю я, що підлітки справді могли все це провернути? Не зовсім. Декілька моментів виглядали занадто гладко, надто "сюжетно", не по-справжньому. Мені хотілося б або трохи більше реалізму, або трохи менше спроб переконати, що все це взагалі можливо. 😅
І ще один момент: не покидає враження, що авторка надихалась одним досить відомим серіалом (назву не скажу, бо буде великий спойлер). Але проблема в тому, що серіал був про дорослих, а тут — школярі. І коли діти ведуть себе як полісмени/детективи/адвокати з десятками справ за плечима — виникає внутрішній дисонанс.
Зате з'єднання з попередніми книгами — просто вау. Я обожнюю такі сюжетні ланцюжки, коли минуле відгукується в теперішньому. Ми отримали багато деталей, які ніби замкнули коло. Щоправда, і тут не обійшлося без ложки дьогтю: особисто для мене вбивця став очевидним майже одразу після заглиблення в проблему. А Піп, яка раніше дуже влучно розставляла крапки над "і", раптом не бачить очевидного. Це виглядало неприродно, ніби вона спеціально уникає думати в правильному напрямку — просто щоб ми дочекались твісту.
І все ж — читається це дуже легко й захопливо. Я не можу сказати, що мені взагалі не сподобалось. Від книги важко відірватися, сюжет тримає в напрузі, а внутрішній конфлікт героїні, хоч і дивує, і часом бісить — але не залишає байдужим. Чесно кажучи, якби ця історія була не третім актом уже знайомої трилогії, а окремою книгою з новими персонажами — це була б чиста 1000/10. Бо сюжет — дійсно крутий.
А фінал… ох, цей фінал! 😮💨 Залишає по собі багато питань і дуже виразний натяк на продовження. Якщо Голлі Джексон таки вирішить повернутись до цієї історії — буде цікаво подивитись, що Readberry робитиме зі зрізами. 😄
26.09.2025
Здавалось все б мало закінчитись добре та на Піп подає в суд Макс, а також зʼявився невідомий хейтер, не тільки в інтернеті, а він робить жахливі речі в реальності. До чого приведе вся ця історія?
В цій частині, Піп, стала зламаною, вона боролась з ПТСР, купувала нелегально снодійні і стала залежна від цього. Вона з сильної дівчини, стала зляканою і зацикленою, і про це було важко читати, її біль пронеслась всією книгою, я так надіялась що Піп зможе все подолати згодом.
Книга тут більше піднімає питань страждань підлітків після страшних ситуацій, дуже важко було читати про відчай та страх що їх відчувала героїня. Історія іноді просідала по сюжету, а іноді просто доводила мене до сліз від жалю.
Трішки затягнутий початок, забагато переживань і згадок про минуле. Друга половина цієї історії вже була цікавішою, особливо зацікавила нова страва в яку влізла як завжди Піп. В той же час мені сподобався фінал цієї книги, так і загалом сама книга дуже сподобалась, чекаю продовження цієї серії.
В цій частині, Піп, стала зламаною, вона боролась з ПТСР, купувала нелегально снодійні і стала залежна від цього. Вона з сильної дівчини, стала зляканою і зацикленою, і про це було важко читати, її біль пронеслась всією книгою, я так надіялась що Піп зможе все подолати згодом.
Книга тут більше піднімає питань страждань підлітків після страшних ситуацій, дуже важко було читати про відчай та страх що їх відчувала героїня. Історія іноді просідала по сюжету, а іноді просто доводила мене до сліз від жалю.
Трішки затягнутий початок, забагато переживань і згадок про минуле. Друга половина цієї історії вже була цікавішою, особливо зацікавила нова страва в яку влізла як завжди Піп. В той же час мені сподобався фінал цієї книги, так і загалом сама книга дуже сподобалась, чекаю продовження цієї серії.
13.08.2025
Я не знаю як авторка це робить - кожна наступна книга в цій серії краща за попередню.
Від цієї історії було просто не відірватися.
Для мене ця книга найсильніша в серії, хоча і дуже відрізняєтьс від попередніх.
Перша книга була дитячим садочком, у порівнянні з тим, чим закінчується ця трилогія.
Мені сподобалося як авторка кожен пазлик, залишений в попередніх двох книгах, філігранно розставила на свої місця.
Хоча не все так гладко починалося.
Перші сторінок сто я буксувала в цій історії, бо я не розуміла, що авторка взагалі творить.
У Піпи тяжкий психологічний стан, читати про який фізично важко. Вона намагається вплутатися в якусь справу, щоб зробити новий сезон подкасту. Тикається-микається зі сторони в сторону, і в мене була уже паніка саме від цього підвішеного стану.
Але Піпа б була не Піпа, якби сама не привернула на себе увагу чергового маньяка.
Десь на 200-й сторінці авторка зробила щось таке страшне, що я просто закрила книгу, глибоко вдихнула, видихнула, а потім продовжила читати.
Історія контраверсійна.
Книга ідеально підходить для обговорення в книжкових клубах. Бо посперечатися тут є про що.
Сподіваюся, що серіал не закриють після першого сезону. Бо мені дуже хотілося б побачити екранізацію цієї, третьої книги. Як мінімум у моїй голові це була феноменальна картинка.
Від цієї історії було просто не відірватися.
Для мене ця книга найсильніша в серії, хоча і дуже відрізняєтьс від попередніх.
Перша книга була дитячим садочком, у порівнянні з тим, чим закінчується ця трилогія.
Мені сподобалося як авторка кожен пазлик, залишений в попередніх двох книгах, філігранно розставила на свої місця.
Хоча не все так гладко починалося.
Перші сторінок сто я буксувала в цій історії, бо я не розуміла, що авторка взагалі творить.
У Піпи тяжкий психологічний стан, читати про який фізично важко. Вона намагається вплутатися в якусь справу, щоб зробити новий сезон подкасту. Тикається-микається зі сторони в сторону, і в мене була уже паніка саме від цього підвішеного стану.
Але Піпа б була не Піпа, якби сама не привернула на себе увагу чергового маньяка.
Десь на 200-й сторінці авторка зробила щось таке страшне, що я просто закрила книгу, глибоко вдихнула, видихнула, а потім продовжила читати.
Історія контраверсійна.
Книга ідеально підходить для обговорення в книжкових клубах. Бо посперечатися тут є про що.
Сподіваюся, що серіал не закриють після першого сезону. Бо мені дуже хотілося б побачити екранізацію цієї, третьої книги. Як мінімум у моїй голові це була феноменальна картинка.