Ніч у Лісабоні

П‘ята книга Ремарка, а я так нічому і не навчилась.
Тобто я вже добре знайома з автором, його непростими історіями, а кожного разу клею новий пластир на серце! Ці книги завжди змушують мене відчувати біль і водночас дивуватися, як легко вони проникають у найглибші куточки моєї душі.

"Ніч в Лісабоні" – це емоційно насичена історія про боротьбу і втечу в умовах хаосу Другої світової війни. Події роману розгортаються у Лісабоні, столиці Португалії, в період, коли місто стає притулком для багатьох біженців, які намагаються знайти шлях до безпечного життя в Америці.
Головний герой, німецький емігрант на ім'я Шварц, разом із своєю дружиною Хелен намагається втекти з нацистської Німеччини, шукаючи шанс на нове життя за океаном. У Лісабоні вони стикаються з численними труднощами та небезпеками, які ставлять їхній план під загрозу. Роман не лише зосереджується на фізичній втечі, а й розкриває психологічні страждання та моральні дилеми, з якими стикаються герої.
Однієї ночі в невеликому ресторанчику Шварц розповідає свою історію іншому емігранту, якого щойно зустрів. В його спогадах оживає минуле, переплетене з драматичними подіями та бурхливими стосунками з дружиною.

Саме в цьому краса Ремарка: справжні, живі герої, яким властиві сумніви і страх. А радості життя зводяться до смачного обіду, келиха вина і запаху шкіри коханої людини. Бо коли війна дихає у спину - лишається жити маленькими буденними радощами.

-Що це було? Пусте, марне життя, життя нікчеми рогоносця, вбивці?
-Цього я не знаю...А втім, до чого тут усі ці назви? Воно було. Хіба цього не досить?
-Було. Але чи є воно і досі?
-Воно Є, поки живете ви.

Як можна розплатитись за квиток на Ковчег? Тільки вислухавши. Пропустивши історію крізь себе.
Кожен рядок Ремарка - це ніби крик душі, яка намагається знайти своє місце у світі, що руйнується. Його персонажі не просто борються за життя, вони шукають сенс у всьому, що відбувається навколо. Вони люблять, страждають, радіють і плачуть разом з нами.

Остання надія врятуватися із захопленої нацистами Європи – пароплав до Америки. Та немає ніяких шансів дістати на нього квитки…. але дивний незнайомець пропонує задарма віддати свої, лише за те, щоб його вислухали…Йозеф Шварц, для якого Америка вже не має значення, повинен розповісти комусь свою історію, викликати знову в пам’яті час, коли він був справді щасливий, щоб знову пережити, хоч і в уяві, ті моменти, і зберегти ці спогади в голові іншої людини, тому що його розум обов’язково спотворить водночас солодкі і болючі спомини…
Ця книга про кохання, яке починає розпалюватись з тліючих вуглинок під поривами лихого вітру; про чоловіка і жінку, які почали цінувати один одного в жорстокий час, коли ламалися долі і життя; про «державу двох», яка попри брудні підвали і колючий дріт ставала все міцнішою.
Ця книга про моменти – чи то прогулянки осяяними сонцем вулицями Парижа, чи ночівля в обіймах під відкритим небом в лісі, чи життя в занедбаному замку з завішеними старими маскарадними костюмами вікнами – які варті цілого життя; про моменти коли однією ногою над прірвою, але разом, удвох...
Ця книга про жагу до життя. Про смак обіймів і вина, до яких прокидається апетит лише коли їх в нас забирають. Адже «…світ ніколи не здається людині таким прекрасним, як перед дверима в’язниці, перед тим як ви змушені його покинути…».
І ні трішки зіжмакана кінцівка, із зайвою останньою сторінкою, і ні шматок пафосних фраз, яким бракує реалістичності, ніяк не зіпсували враження від книги. Ремарк на висоті. Всім рекомендую.