Розповідь ведеться від імені собаки, компаньйона Джека-Різника, і цей хід ідеальний. Світ бачиться трохи наївно, трохи іронічно, але дуже щиро. Протягом усього жовтня герої готуються до Великої Гри, і з кожною сторінкою напруга зростає. Тут немає звичних добрих чи злих персонажів, тут кожен має власну мету і власну таємницю, яку не так просто розгадати.
Найбільше мене захопило те, як легко книга затягує. Від першої сторінки складно відірватися, ти ніби фізично відчуваєш туманні вечори, мокре листя і передчуття чогось неминучого. Герої несподівано стають близькими, за них справді переживаєш, навіть якщо їхня природа далека від людської.
Фінал залишає післясмак і бажання одразу ж почати книгу знову. Недарма цю повість роками називають однією з найатмосферніших. Для мене це ідеальний текст на жовтень, максимально геловінський і абсолютно унікальний
Роджер Желязни
Видавництво “Богдан”
Оповідь веде пес, якого звати Нюх. Він та його господар Джек задіяні у Грі, яка відбувається кожного разу, коли 31 жовтня буде повний місяць. Учасники Гри збирають різні артефакти, які підсилять їх у цю ніч, коли Гра добіжить кінця. В цей момент у місці сили, яке теж вирахувують цілий місяць, зважаючи на всіх учасників Гри, намагаються відчинити браму та прикликати Старих богів. Є Відчиняльники, є Зачиняльники. Кожна людина має свого помічника з тварин. У Джека - Нюх, у Джил - кицька Сірохвістка. Також грають кажан, змій, біла ворона, щур-міняйло тощо.
Сама книга, як гра для читача. Ти розгадуєш персонажів і книги, з яких вони прийшли. І якщо хтось відгадується швидко, як от Славетний детектив, то деякі можуть залишитися невпізнаними.
На жаль, книга не без технічних помилок. Їх небагато, але з десяток набереться. В основному - неузгодженість слів, помилки в дієсловах (наприклад, спершу дієслово для однини, і подім, для наступної дії - вже для множини). Цього разу я вже не відмічала, що і де пішло не так. Можливо, як зберуся читати знову.
Приємна легка книга з несподіваною розв'язкою і без “бога з машини”. Раджу.
Роман "Ніч у самотньому жовтні" - це розповідь про одвічне протистояння. Хочеться написати "добра та зла", але це, мабуть, буде не зовсім точною характеристикою, бо в романі обидві сторони мають як хороші риси, так і погані. Тим не менш, це протистояння, яке буде тривати цілий жовтень і досягне свого фіналу на Геловін.
Книга написана у вигляді щоденника, де по дням пес Нюх розповідає про свої пригоди. До цього я два роки натикався на відгуки до цього роману, де люди із захватом описували свої враження. І досить часто вони читали її по дням. Тому, звісно, випробувати такий "експіріенс" вирішив і я. І це було реально цікаво!
Ця книга є однією з останніх робіт автора, а також однією з улюблених. В ній Желязни дав шану різним авторам - від Лавкрафта до Конан Дойла, від Брема Стокера до Мері Шеллі. І це ще не всі! Тому, коли ви будете читати цю книгу - не дивуйтесь, що деякі персонажі здаються знайомими. Ну і окремо зазначу, що "Ніч у самотньому жовтні" була номінована на "Неб'юлу" за найкращий роман у 1994 році.
От що дивно. Цю книгу називають однією з найкращих робіт, які краще читати на Геловін. Але в самому творі про це свято лише декілька слів і то в плані того, що все вирішиться в цей день. То чому ця книга має стільки шанувальників? Відповідь - в самій атмосфері та сюжеті. Жовтень тут відчувається як ще один персонаж. Він не має реплік, він не має якихось з'яв, але він відчувається на кожній сторінці і в кожен день. Желязни вдалось створити атмосферу цього місяця - містичного, меланхолійного і потаємного. Сюжет же - класика - протистояння сил, які зустрінуться на Геловін. Ну і звісно - головні герої.
Як я вже казав, розповідь йде від погляду пса по кличці Нюх. Він є напарником Джека і протягом місяця вони виконують різні завдання, підготовчі ритуали, збирають різні інгредієнти і т.д. Крім них є й інші сторони, в кожної з яких є своя тварина, яка наділена інтелектом. Тут і кішка, і сова, і ворона, і кажан, і змія. Тобто, компашка видається також цікавою.
І от протягом місяця ця вся братія взаємодіє один з одним, допомагає, заваджує, вивідує та розшукує - все для того, щоб досягти своєї мети наприкінці жовтня. Тому спочатку може здаватись, що нічого не зрозуміло - хто є хто, що взагалі відбувається. Але чим далі, тим сюжет стає розгорнутішим, мотивація окремих персонажів - зрозумілішою.
Що мені найбільш сподобалось в цій книзі, крім атмосфери, то це взаємодія персонажів, особливо тварин. Перше слово, що приходить на згадку - затишок. Ця історія затишна, вона розгортається поступово, знайомлячи нас зі всіма. І от в процесі цього знайомства ми знаходимо друзів там, де не очікували їх знайти. Дивна справа, коли читаєш цю книгу, то власний жовтень вже не видається таким самотнім...
Я думаю, що велику роль має переклад, тому щира дяка Денису Дьоміну за чудову роботу і прекрасну передачу тієї атмосфери. Частина затишку помножилась саме через переклад.
Hадий, що прочитав цю книгу, радий, що читав її кожен день жовтня. Буду знайомитись із Желязни й надалі, вже придбав декілька його книжок. Ну а тим, хто досі вагається - на наступний жовтень обов'язково придбайте цю книгу!
Кожен гравець - це чи не збірка готичних персонажів вікторіанської Англії, і Добрий Доктор (відсилання на Франкенштейна Мері Шеллі) і Граф (напевне, що Брема Стокера), відьма Джилл, алкоголік-ченець Растов (самі здогадались звідки), божевільний вікарій Робертс, друїд Оуен, а ще вовкулака Ларрі. Майже у кожного з цих гравців є напарник - тварина, яка допомагає. Кожна тварина наділена якимись уміннями. Пес Нюх, наприклад - стереже скриню, дзеркало, та коло від того, щоб те, що там сховане не попало в наш світ, а ще він вміє обраховувати ймовірність подій. Отже, у кожного з гравців є свій напарник, у Джека - пес Нюх, Джилл - кішка Сірохвіста, у Растова - змій Вапняк (а зелений змій шкодить) у Графа звісно є кажан, в Доктора - пацюк Бубон. І це насправді цікаво, особливо тандем Нюха-Сірохвіста, які ніби Шерлок Голмс та Доктор Ватсон, які розслідують дивні події, які стосуються гравців та фінальної гри.
Я думаю, багатьом ця книга зайде. Тут і хороші персонажі, Нюх та Сірохівста, і атмосфера осені, пригода, дружба. Відсилання на вікторіанську Англію. Книга непогана. Вона добра. Щось на зразок іншого відомого сучасного казкаря Ніла Геймана. Це казка для дорослих, та навіть їх чад. Сімейна, атмосферна, створена ніби спеціально під Гелловін. Хто полюбляє таке, неодмінно читайте.
Словом, нічого не зрозуміло, але дуже колоритно й загадково.
«На хвості» у головних героїв постійно вештаються відомі всім дійові особи. Вони будують змови, щось винюхують, збирають магічні артефакти й готуються до протистояння, результат якого може змінити порядок світобудови. Розмах - просто грандіозний! Але, книга не має ані крихти апокаліптичного пафосу. Навпаки: манера викладу натякає на те, що це - казка, повна алегорій та алюзій. В її основі лежить конфлікт добра і зла (що розгортається у формі Гри), а персонажі наділені магічними вміннями.
За формою - це справжній календар подій. Оповідач (він же головний герой) пес на кличку Нюх розповідає про рутину підготовки до Гри упродовж календарного місяця (вгадайте якого), а заодно й знайомить нас з іншими її учасниками - своїм патроном Джеком, кицею Сірохвісткою(і її компаньйонкою Шаленою Джил), кажаном Голкою (і Графом), білою вороною Текелі (і Вікарієм), щуром Бубоном (і Добрим Доктором), змієм Вапнюжкою (і Растовим), пугачем Ночовієм (і Моррісом із Мак-Кебом), білкою Крутьком (і Оуеном), а також Великим Детективом і його помічником (мабуть, якимось доктором) і Ларрі Телботом (шо має слабкість до повного місяця).
Щоправда, герої надто не переймаються наслідками Гри й готові прийняти будь-який результат, та ще й постійно іронізують з приводу помилок і невдач, тож сюжет більше гумористичний, ніж жахаючий - ідеальний варіант для затишного осіннього вечора з горнятком чаю.
Цю історію, яка триває весь жовтень, розповідає пес, Нюх, що служить Джеку.
Він є його талісманом, який грає не останню роль в цій загадковій грі.
І звісно Джек не єдиний гравець, а Нюх не єдиний помічник.
Помічники гравців до початку гри нишпорять усюди та збирають інформацію, різні інгредієнти та таємниці, щоб їхній господар мав переваги у вирішальному протистоянні.
Хто ж грає?
Певний граф, певний лікар, певний детектив, деякі таємничі постаті.
Щоб виграти, учасники йдуть на всі можливі жахливі вчинки.
Виявляється, що я уже читала цю книгу (що я побачила, коли почала відзначати її на GoodReads). Перший раз я поставила книзі три зірки. Але я взагалі не памʼятаю, щоб я книгу читала, і чому я саме так її оцінила - не знаю.
Бо на цей раз книга мені сподобалася. Вона цікава, магічна, динамічна, дуже атмосферна.
Єдиний мінус – у книзі присутній росіянин. Навіщо?