Кожен гравець - це чи не збірка готичних персонажів вікторіанської Англії, і Добрий Доктор (відсилання на Франкенштейна Мері Шеллі) і Граф (напевне, що Брема Стокера), відьма Джилл, алкоголік-ченець Растов (самі здогадались звідки), божевільний вікарій Робертс, друїд Оуен, а ще вовкулака Ларрі. Майже у кожного з цих гравців є напарник - тварина, яка допомагає. Кожна тварина наділена якимись уміннями. Пес Нюх, наприклад - стереже скриню, дзеркало, та коло від того, щоб те, що там сховане не попало в наш світ, а ще він вміє обраховувати ймовірність подій. Отже, у кожного з гравців є свій напарник, у Джека - пес Нюх, Джилл - кішка Сірохвіста, у Растова - змій Вапняк (а зелений змій шкодить) у Графа звісно є кажан, в Доктора - пацюк Бубон. І це насправді цікаво, особливо тандем Нюха-Сірохвіста, які ніби Шерлок Голмс та Доктор Ватсон, які розслідують дивні події, які стосуються гравців та фінальної гри.
Я думаю, багатьом ця книга зайде. Тут і хороші персонажі, Нюх та Сірохівста, і атмосфера осені, пригода, дружба. Відсилання на вікторіанську Англію. Книга непогана. Вона добра. Щось на зразок іншого відомого сучасного казкаря Ніла Геймана. Це казка для дорослих, та навіть їх чад. Сімейна, атмосферна, створена ніби спеціально під Гелловін. Хто полюбляє таке, неодмінно читайте.
Словом, нічого не зрозуміло, але дуже колоритно й загадково.
«На хвості» у головних героїв постійно вештаються відомі всім дійові особи. Вони будують змови, щось винюхують, збирають магічні артефакти й готуються до протистояння, результат якого може змінити порядок світобудови. Розмах - просто грандіозний! Але, книга не має ані крихти апокаліптичного пафосу. Навпаки: манера викладу натякає на те, що це - казка, повна алегорій та алюзій. В її основі лежить конфлікт добра і зла (що розгортається у формі Гри), а персонажі наділені магічними вміннями.
За формою - це справжній календар подій. Оповідач (він же головний герой) пес на кличку Нюх розповідає про рутину підготовки до Гри упродовж календарного місяця (вгадайте якого), а заодно й знайомить нас з іншими її учасниками - своїм патроном Джеком, кицею Сірохвісткою(і її компаньйонкою Шаленою Джил), кажаном Голкою (і Графом), білою вороною Текелі (і Вікарієм), щуром Бубоном (і Добрим Доктором), змієм Вапнюжкою (і Растовим), пугачем Ночовієм (і Моррісом із Мак-Кебом), білкою Крутьком (і Оуеном), а також Великим Детективом і його помічником (мабуть, якимось доктором) і Ларрі Телботом (шо має слабкість до повного місяця).
Щоправда, герої надто не переймаються наслідками Гри й готові прийняти будь-який результат, та ще й постійно іронізують з приводу помилок і невдач, тож сюжет більше гумористичний, ніж жахаючий - ідеальний варіант для затишного осіннього вечора з горнятком чаю.
Цю історію, яка триває весь жовтень, розповідає пес, Нюх, що служить Джеку.
Він є його талісманом, який грає не останню роль в цій загадковій грі.
І звісно Джек не єдиний гравець, а Нюх не єдиний помічник.
Помічники гравців до початку гри нишпорять усюди та збирають інформацію, різні інгредієнти та таємниці, щоб їхній господар мав переваги у вирішальному протистоянні.
Хто ж грає?
Певний граф, певний лікар, певний детектив, деякі таємничі постаті.
Щоб виграти, учасники йдуть на всі можливі жахливі вчинки.
Виявляється, що я уже читала цю книгу (що я побачила, коли почала відзначати її на GoodReads). Перший раз я поставила книзі три зірки. Але я взагалі не памʼятаю, щоб я книгу читала, і чому я саме так її оцінила - не знаю.
Бо на цей раз книга мені сподобалася. Вона цікава, магічна, динамічна, дуже атмосферна.
Єдиний мінус – у книзі присутній росіянин. Навіщо?