Але як же ж гарно пише автор, я просто потонула в цій поезії слів, навіть якщо історія не торкала мою душу, то насолода від слів все компенсувала.
Для мене ця книга в першу чергу про пам'ять і про те, що насправді ми щасливі лише в дитинстві. І хоча в дитинстві героя книги було чимало болю, наша пам'ять тримає яскраві дитячі спогади, які так хочеться повернути хоч на секунду.
Підозрюю, що ця книга може не запасти в душу тим читачам, що виросли в місті і не бували в селі у бабусі, не пасли корів, не ходили на рибалку, і не здогадуються який аромат у серпні, коли вже викопали картоплю, зібрали гарбузи і скоро вже треба йти до школи, а так не хочеться їхати з села. А найболючіше, коли ти вже виріс, прийїздиш в село, а там вже все змінилося і головне, коли вже нема твоїх бабусі і дідусів, які робили твоє дитинство таким яскравим.
Це та книга, яку я планую перечитувати, бо вона прекрасна.