Мені не вистачило в цій книжці динаміки та розвитку подій. Все що в ній відбувається - це просто історія життя трохи приправлена магією. На мою думку, навіть кінцівка не особливо пояснює що ж відбувалося в цій історії, який був сенс в самому змаганні і чи досягли головні герої того, чого хотіли. Чи це була просто втеча від реальності? Адже кожен опис цирку саме на це і натякає.
Мені важко назвати головними героями Селію та Марка, адже вони ніколи по справжньому не протистояли одне одному, вони скоріше доповнювали сили один одного. Читачам розповідають історії їх становлення окремо, але як на мене то вони були однакові у своїй самотності. Нам розповідають історію їх кохання, яке також виглядає чудернацьким як і самий цирк. Мені важко було їх зрозуміти, але фокус з картами був чи на найдинамічнішою сценою у всій оповіді.
Як на мене, то цю історію можна було зробити коротшою та використати для оповіді менше персонажів. Бо деякі з них виявилися доленосними для цирку, але відчувалися зовсім лишніми і ніби створеними для того щоб додати тексту.
Не сперечатимусь, що автор дуже майстерно описує деталі, інколи здається що справді відчуваєш той самий присмак карамелі та яблук, але мені не вистачило історії самих персонажів та розвитку якихось подій. Все занадто розтягнулось, хоча не можу сказати що мені не сподобалось прочитане. Бо це було одночасно нудно та захопливо.
Однією з найсильніших сторін “Нічного цирку” є атмосфера. Морґенштерн дуже круто передає магію через слова: кожна сцена описана так детально, що з’являється відчуття, немов ти це все бачиш на власні очі. Ідея кожного нового павільйону викликає захоплення.
Сам сюжет книги фокусується на двох головних героях - Селіїї та Маркові - магів, які змушені взяти участь у магічному змаганні, що відбувається в межах цирку. Самі того не усвідомлюючи, вони стають частиною складної гри, правила якої їм часто не відомі.
Однак, темп книги є дещо повільним, а деякі моменти хотілося б побачити більш динамічними. Проте ці нюанси не стали на заваді отримати задоволення від прочитання і повністю відволіктися від нелегких думок нашої реальності.
Для кого ця книга? Якщо вам подобаються книги з повільним розвитком подій, багатошаровим сюжетом і магічною атмосферою, то “Нічний цирк” - це те, що варто додати до списку прочитаного.
Якщо ж провести паралель між “Нічним цирком” і напоєм, то цей роман можна порівняти з гарячим какао з нотками кориці та апельсину (а взагалі є такий напій?).
Книга дуже атмосферна і вайбова. Її варто читати вже за одне тільки це. Не очікуйте напруги, темряви. Її тут нема. Але є цирк і він прекрасний.
Це місце, де фантазія стає реальністю, і кожен намет наповнений неймовірними чудесами.
У центрі сюжету — двоє чарівників, Селія та Марко, які були обрані своїми наставниками для участі в магічному змаганні. З дитинства їх тренували для цієї битви, але змагання має унікальні правила: суперники повинні використовувати цирк як арену для демонстрації своїх здібностей. Вони створюють все нові і нові видовища, щоб перевершити один одного, при цьому намагаючись видати справжню магію за ілюзію.
Селія — талановита ілюзіоністка, яка може змінювати реальність лише силою думки. Її батько, Просперо, обрав її для участі в змаганні, вважаючи, що вона має всі необхідні здібності для перемоги. Марко, навчався магії під керівництвом загадкового наставника. Його магія більш концептуальна і абстрактна, але не менш потужна.
З часом Селія та Марко починають розуміти, що їхнє змагання несе загрозу не тільки їм самим, але й усім, хто пов'язаний з цирком. Вони поступово закохуються одне в одного і любов змушує їх переосмислити свої цілі та шукати спосіб припинити змагання без шкоди для інших.
Атмосфера книги дійсно таємнича, загадкова, містична. Цирк вабить своєю незвичністю і магією, кожен намет наповнений дивовижними видовищами, які межують з фантастикою. Але, попри сентиментальність, стандартну розв'язку і велику кількість кліше, книга мені сподобалась. Я готова пробачити все за Цирк. Саме Цирк є центром книги. Він старанно огортає всі загадки своїми шатрами й відділяє реальність від сновидінь.
Я назавжди залишуся мрійницею, що блукає між наметами з широко розплющеними очима і глибоко вдихає аромати лакриці, паленого цукру і печених яблук. Бо такі місця особливі.
Тож до зустрічі у Цирку, сновиди!
Це великий талант, написати так багато букв, в який вкладено так мало сюжету, але при тому насолода від читання нікуди не зникає до останньої сторінки.
Я загалом не дуже люблю атмосферу цирку, бо в мене завжди в голові виринають картинки з зацькованими тваринами.
Але тут описаний магічний цирк.
Одного дня двоє чарівників домовляються, що через певний час їхні діти зустрінуться і зійдуться в магічному бою, за титул наймагічнішого чарівника світу.
В одного чарівника є донька, яку батько суворо навчає трюків все її життя.
В іншого чарівника дітей немає, але він бере собі в учні хлопця-сироту, який зробить все, щоб його опікун був задоволений.
Обоє дітей важко працюють, щоб опанувати всі магічні трюки і показати себе якнайкраще в двобої, і перемогти суперника.
Але ніхто з учасників не взяв до уваги підступність долі та кохання.
Важко з ними змагатися.
Це дуже атмосферне, осіннє читання, яке розфарбує сірість за вікном та зігріє душу.