Плюс книжки - вона зимова, холодна, сніжна. А я люблю атмосферні, сезонні історії.
На цьому все.
У нас є пара молодят, які під час зимової хуртовини приїздять на оглядини будинку, який вони вподобали і хочуть купити.
В минулому будинок належав відомій психіатрині, яка безслідно зникла, і яку вважають вбитою.
Пара хотіла швиденько оглянути будинок, але негода вносить свої корективи.
Трісія та Ейтан дісталися до місця призначення, але рієлторка не змогла подолати хуртовину.
Тепер молодята змушені провести в цьому відлюдькуватому будинку ніч, а можливо і кілька днів. Бо негода відрізала їх від зовнішнього світу.
Але що робити, коли є всі ознаки того, що хтось тут нещодавно жив (хоча будинок уже довгий час мав би пустувати), а ще постійні дивні звуки, ніби хтось ходить темними кімнатами, не дають спокою Трісії, яка і так налякана через свій вагітний стан і нерозуміння як про це сказати своєму любому чоловікові.
А ще жінка знаходить таємні скарби минулої власниці будинку, які можуть пролити світло, що ж насправді з нею сталося.
Поки я читала першу частину історії, мені було досить цікаво. Авторка вміло нагнітала таємничу, небезпечну атмосферу. Я уже прочитала у авторки три книги, і я більш-менш розуміла, як сюжет поверне в другій частині книги.
Але я все одно не була готова до таких поворотів.
Це було і шокуюче, і несподівано, але в той же час нелогічно і смішно.
Чи авторка мене здивувала? Так.
Але це було більше з розряду: «Я накидала вам купу нісенітниці, їжте не обляпайтесь».
В принципі, на цій книзі уже можна було б поставити крапку на творчості авторки (бо канва усіх книг зрозуміла, а логіка в більшості відсутня ?).
Але кого я обманюю, авторка така плодовита - відпочковує свої книжки як навіжена. Від них важко увертатись.
Ця книга — справжній вибух емоцій і сюрпризів. Зізнаюсь, я абсолютно вражена. "Ніколи не бреши" ідеально поєднує в собі динамічний сюжет, моторошну атмосферу, захопливі загадки та стиль написання, від якого просто неможливо відірватися.
Перша половина книги змусила мене засумніватися: чесно кажучи, я думала, що розкусила сюжет одразу. Сиділа і дивувалася, як усі в захваті від розв’язки, яка, на перший погляд, здавалась очевидною. Але коли я дочитала до фіналу... о, цей момент змусив мене буквально відкривати рот від здивування! Фріда Мак-Фадден змогла перевернути все з ніг на голову так, що я не пам’ятаю, коли востаннє трилер залишав мене в такому шоці.
Книга за своїм вайбом дуже нагадала мені "Камінь. Ножиці. Папір" Еліс Фіні. Хоча вони досить відрізняються за сюжетом, їх об’єднує подібне відчуття тривоги та очікування, коли не знаєш, що ще може піти не так. І обидві історії під кінець змусили мене схопити себе за голову і вигукнути: "Цього не може бути!"
Щодо стилю написання — Мак-Фадден просто майстриня створювати напругу на кожній сторінці. Її мова настільки легка і динамічна, що я, навіть не помітивши, проковтнула книгу за день. Тут немає жодного зайвого слова чи затягнутого моменту — сюжет мчить як експрес, і ти просто не встигаєш озирнутися.
Це один із найкращих трилерів, які я читала останнім часом, і без сумнівів отримує від мене найвищу оцінку. Якщо ви любите книги, що змусять вас гадати до останньої сторінки і потім шокують, — "Ніколи не бреши" точно для вас!
Куди зникла Адріана - власниця будинку і психіатр? Це помста пацієнта? Чи колишньої літературної агентури? Було також цікаво бачити як Трісія та її чоловік Ейтан відкривають свої таємниці.
Книга від самого початку тримала у напрузі, таємниці Адріани, таємниці героїв, невідомість у будинку. Залишаючись у чужому будинку в хуртовину, герої відчували теж напругу, тому напруга була і в мене.
Історія меня сподобалась, хоч динаміка пішла у другій частині книги, але сюжет набирав обертів від самого початку, додаючи запитань і це було цікаво. Напевно для мене це дійсно щось моторошне : чужий будинок, хуртовина, нема звʼязку і дивні речі що стаються. У мене були певні здогадки, але вони виявились невірні. Фінал тут майже хеппі-енд, але який… такого я не очікувала, автор дуже закрутила.
⠀
Молодята Трісія і Ейтан підшукують собі новий будинок для спільного життя.
Передивившись купу різних варіантів, їх вибір падає на гарний будинок в глушині.
Відправившись туди їх в дорозі застає заметіль. Але їм все ж таки вдається добратися до будинку.
⠀
Потрапивши в будинок вони розуміють, що цей дім колись належав відомій психіатрині Адріані Гейл.
Але вона два роки тому зникла і в цьому звинуватили її хлопця Люка.
Походивши по будинку, Трісія почала звертати увагу, на деякі моменти, яких не мало би бути, якщо вони були би у двох.
І це починає її лякати.
⠀
І в пошуках чим би себе зайняти, Трісія знаходить потайну кімнату в якій знаходяться записи сеансів докторки з пацієнтами.
І дівчина вирішує їх прослухати.
⠀
Мені книга дуже сподобалася.
Все в стилі авторки. Чому я і люблю книги цієї авторки.
В цій книзі я взагалі не здогадувалася, хто виновник цього всього.
Був момент коли в мене впала підозра на одну людину, але вона була не вірна.
Тож в цій книзі авторка досить гарно закрутила сюжет.
Мені цікаво, чи є такі хто здогадався раніше, чим авторка сповістила хто винен
Але були деякі моменти які насторожували. І було не зрозуміло чи то авторка так наганяла страху, чи все ж таки щось інше. Не писатиму що саме, бо може бути спойлер.
⠀
Моя думка, книга класна.
Тому я чекаю на нові книги цієї авторки.
Трісія та Ітан їдуть обирати свій будинок мрії в погоду коли і собаку на вулицю не вигнати. Вітер дує, сніг мете, звязку немає, всі пристойні люди сидять в себе дома. З горем пополам вони таки добираються до маєтку, який виявляється колишнім житлом відомої психологині Андріани Гейл, яка загадково зникла декілька років тому. Але так як діватись немає куди вони вирішують заночувати там. Проте дружині вся ця ситуація не подобається. Адже в будинку явно хтось є, хоч чоловік їй і не вірить. Але вона ж не могла зійти з розуму так швидко чи могла?
"Ніколи не бреши" Фрада Мак-Фадден
⠀
Книга, яка занурює читача у світ інтриг, а атмосфера таємничості, динаміка і закручені повороти сюжету не дають можливості відірватись від книги. Це не просто трилер, а й психологічна драма, яка змушує задуматися про довіру, брехню та людську природу.
⠀
Головна героїня історії – Трісія, яка разом зі своїм чоловікам в пошуках будинку своєї мрії. Починається все тим, що вони приїхали на перегляд, а рієлторка ні. Машину замело снігом і вони вимушені ночувати там. Що було далі – читайте саме, адже сам сюжет переказувати не буду, але розповім, що мені сподобалось.
Одним із персонажів книги авторка зробила маєток, в якому, власне, і відбуваються всі події. Кожна деталь будинку має свою таємницю, розгадавши яку, можна скласти все до купи й розкрити головну таємницю. Мені десь з середини книги здавалось, що все розкладено по поличках і я знаю що трапилось, але тут фінал. І це просто вибух мозку, адже все, що складав до купи впродовж читання, розвалюється і ти такий «Щоооо?»
⠀
Тому, якщо ви любите заплутані сюжети та непередбачувані розв'язки, то ця книга точно для вас. Читається легко і на одному подиху.
⠀
Від мене 9/10.