“...нафта, газ і вугілля, вітер, сонце і розщеплений атом.” - те що насправді формує сівтову геополітику роблячи одних розвиненими та по справжньому незалежними, а економіки інщих заковують в кайдани імпортної залежності.
“Без сланців США і далі були би найбільшим у світі імпортером нафти.”, а отже були б залежними від Східного світу та ніколи б не здобули велич яку їм дали технологічні прориви у можливості видобування спочатку природного газу, а пізніще нафти зі сланців.
Вам абсолютно не знадобляться попередні знання про світові порядки чи технології видобутку нафти зі сланців - автор розповість від найменших деталей та довеведе до логічних висновків наслідків холодних воєн.
Проведе екскурсією всією картою світу та “намалює” у вашій уяві пряму залежність кожної країни від ресурсів та їхній вплив на глобалізаційні процеси які спотворюють звичні геополітинчі зони впливу перетворюючи світову політичну карту світу на абсолютно нову.
Сполучені штати які втрачають звичний світовий авторитет на користь Китаю, протистояння Саудівської Аравії з Іраном за домінування на Близькому Сході, залежна від ресурсів світу Європа та її намагання переорієнтації на зелену енергетику.
“Світ і далі буде споживати сталь, цемент і добрива, виробництво яких неминуче створює викиди.” - протилежна сторона зеленої енергетики - її повна залежність від природних ресурсів - видобутих мінералів та територій які займуть вітряки та сонячні панелі і кількість руди якої потрібно буде добути для кобальту, що в майбутньому перетвориться на батарею до вашого екологічного, економного, електричного автомобіля. Всі ці здавалося невинні та потрібні
зміни на шляху до зменшення шкідливих викидів від згорання нафтових продуктів абсолюьно протирічать основній домовленості Паризької клмітичної конференції 2015 року - обмежити глобальне потепління на рівні до 2॰С на противагу значенню доіндустріального рівня за рахунок зниження викидів парникових газів як наслідок зниження вуглецевих викидів.
Нова карта світу формуватиметься на засадах нової - нафтової незалежності країн, а також її продуктів та скрапленого приробного газу та орієнтація на вуглецеву нейтральністью. Що вже не проходить без війн за території з покладами копалин для такої незалежності.
Книга Д. Єрґіна зовсім по-іншому відкриває складову таких важливих дохідних частин бюджету країни, як сировина (в книзі нафта, СПГ). Зокрема, винайдення методу добуття газу та нафти зі сланців прямо-таки врятувало США в найскладніші часи, що дозволило отримати "дядькові Сему" статус наддержави.
Але найвизначальнішим моментов роботи автора є порушення проблеми сировинної "голки". Приклади в книзі доволі чітко пояснюють важливість диверсифікації доходів і неможливість жити за рахунок виключно нафти та газу.
Наприклад такі країни, в свій час, як Венесуела та СРСР, значно відчули на собі наслідки своєї недалекоглядної політики. Однак наразі, країни Близького сходу, навчені помилками минулого, інвестують "нафтові" гроші в своє майбутнє. Найкрасномовнішим прикладом звісно є Державний інфестиційний фонд Саудовської Аравії, який в свій час "зайшов" в Apple, Uber, BP а в цей момент опановує глобальний спорт.
Особисто для мене, головним висновком з цієї книги є те, що наявність природних ресурсів не є "панацеєю" від проблем, а стає лакмксовим папірцем всіх внутрішніх проблем держави (так, росія і в енергетичному секторі була і є окупантом).