Живуть собі ці друзі на подвір’ї біля городу, переживають про відсутність дощу й посухи, рятуються від спеки, хто як може, і навіть не здогадуються, які неймовірні пригоди чекають на них попереду. І читач не здогадується, бо ж фантазії автора можна тільки подивуватися.
Класно, що через пригоди читачі можуть трошки зазирнути в історію, що під час читання діти можуть дізнатись якісь нові слова й поняття, наприклад, що таке дежавю, хто такі ковбої чи навіщо корові хвіст.
Чи не найкраще в історіях Сашка Дерманського – це легкий, по-дитячому нелогічний, але по-дорослому дотепний гумор. Додають веселощів і чудові ілюстрації, вони хоч і чорно-білі, але дуже добре доповнюють казку.
Раджу читати «Нові пригоди вужа Ониська» та насолоджуватись і дорослим, і дітям.