Обіцянка сестер

Цібі, Магда та Лівія обіцяли батькові завжди триматись разом, коли починається війна наймолодшу відправляють у Аушвіц і Цібі теж йде з нею щоб захистити. Магда, що хворіла починає переховуватись від солдатів, бажаючи рано чи пізно знайти сестер та її мрія збувається жорстоко і вона теж потрапляє у контабір.

Дівчата страждали та все ж надіялись повернутись колись додому, але дома не було вже ні мами, ні дідуся, яких стратили. Хоч історія продовжувалась і після війни, життя жінок змінилось, але вони ніколи не забудуть це жахіття.

Чим більше читаєш таких історій, тим більше жахаєшся людській жорстокості. Кожна історія на реальних подіях, на реальних жертвах, що пережили страшну наругу та знущання та все рівно залишились людяними.

Мені дуже сподобалась книга, автор пише чудово і історія просто знищує та змушує переживати всі ці події наче на власні шкірі. Дуже потужна книга, з важкою темою та щирою сестринською любовʼю, дівчата готові були на все заради одна одної, були моменти де я вже не змогла стримати сліз.

А що для вас значить обіцянка? На що ви готові аби стримати свою обіцянку?

Цібі, Маґда та Лівія, три сестри, що так рано втратили батька, встигли дати йому обіцянку - щоби не сталося нікому і ніколи не дати їх розлучити, завжди бути разом бо так вони сильні і зможуть витримати усе. Обіцянка, що тримала сестер разом, давала сили боротися і жити.

В досить юному віці Цібі і Ліві потрапили до Аушвіцу-Біркенау, пережили ввесь той жах, знущання, холод і голод, хвороби.. заглянули не один раз смерті в очі, але не здалися. Підтримка сестри стала тим, що тримало їх на плаву, недавало здатися, опустити руки. А ще віра, що їх сестра Маґда в безпеці і вони обов'язково виберуться та знову повернуться додому.

Та все ж і Маґду спіткала лиха доля і закинула в Аушвіц-Біркенау. Та їй певно таки пощастило що то був кінець війни і уже не було всього того, що пережили сестри. Саме тому вона відчувала провину перед сестрами ще не один рік після звільнення.

Та все ж дівчата втратили найрідніших: мати та дідуся, саме вони стали останніми, кого стратили у газових камерах.

Обіцянка сестер, знову разом і шлях на волю, тернистий, підступний але з вірою у світле майбутнє. Втрата дому але збережені фото і частинка минулого.

Ох, неможливо було відірватися читаючи про все, що сталося після таборів, про здійснення мрій, про кохання, діточок. Здається те тепло спроможне зігріти абсолютно усіх.

Це не просто вижити, а й покохати, побудувати власну сім'ю, велику і міцну, бути щасливими і не боятися говорити про своє минуле.

Не бійтеся читати книги про війну, про голокост, вони не лише про жахливе, в них багато світла, добра, віри і прагнення жити попри всі жахи.